Справжні друзі

Тепле літечко закінчувалось. Ведмежа Бурий вже навчилося ловити рибу і досхочу наїлося ягід.
А, ще кожного дня воно грається зі своїми друзями: їжачком Колючим, зайчиком Вухатим і білочкою Рудою.
Всі вони зустрічались на великій лісовій галявині.
Там росла травичка для Вухастика, ягоди для Бурого і Колючого, а біля галявини достигали шишки для Рудої.
Друзі грались у піджмурки та в доганялки. Вони по черзі жмурили, щоб нікого не образити. Але так як Бурий серед них був найбільший і найповільніший, його знаходили і ловили найшвидше. Та йому це подобалось, адже він любмв своїх друзів.
На землю повільно прийшла осінь. Щодня ставало холодніше, а ніч довшала. Ягоди закінчились, трава перестала рости і зеленіти. Вчора на землю впав перший пожовтілий листочок.
Друзі почали все більше сумувати, бо на зиму їм треба розлучитись - їжачок та ведмедик ляжуть спати.
А Колючий з Бурим взагалі не хотіли лягати спати. Вони так мріяли побачити зиму.
Щоб хоч трохи розвеселити своїх товаришів, білочка і зайчик пообіцяли малювати все цікаве, що відбудеться зимою.
Ліс незабаром скинув усе листя, закінчились гриби і їжачок сьогодні прощався з друзями до весни.
- Не забувайте мене, - просив він у Вухастого і Рудої. - А ще намалюйте зиму, щоб я знав, як вона виглядає.
Через кілька днів і ведмедик просив те саме.
А зайчик з білочкою гралися й цілу зиму разом. Вони ліпили снігову бабу, каталися на санчатах і ковзанах, кидалися сніжками.
Довгими зимовими вечорами вони сиділи у заячій норі і малювали зиму для своїх друзів.
На їхніх малюнках небо було пасмурним, а земля вкрита білим снігом. Дерева теж одягли білі шапки. На малюнку Вухастий з Рудою малювали птахів і звірів, яких бачили. А ще вкрили сніг безліччю слідів.
З кожним днем друзі додавали щось до величезного малюнку про зиму і малювали маленькі нові малюночки.
Доки Колючий з Бурим прокинулись, їхні товариші навіть почали малювати весну. На малюнку вони показали, як на дереві з'явився перший листочок, крізь сніг пробрався перший пролісок.
А, коли четверо друзів зустрілись, вони у першу мить забули про малюнки. Спершу всі сказали, як вони сумували один за одним, весело розсміялися і обійнялись. Ведмежа з їжачком розповідали про свої сни, а білочка і зайчик говорили, що вони бачили зимою.
Всі вони підросли за зиму і трохи змінились, але друзі були щасливі зустрітися.
Коли Бурий з Колючим подивились на малюнки, вони були в такому захваті, що повісили малюнки товаришів у своїх кімнатах.
Шкода, що вони самі не можуть побачити цієї краси.
Ні, неправда, вони її бачать завдяки Вухастому і Рудій.
Так їжачок і ведмежа зрозуміли, що у них є справжні друзі.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна