Оленка і черевички

Одного разу, коли Оленка ще солодко спала (була субота, тому дівчинка не мала йти в садочок), мама на базарі купила їй гарненькі черевички.
Коли дівчинка прокинулась, біля ліжечка красувались пара жовтеньких черевичків з квіточками і метеликами.
- Мамочко, які ж вони гарні! - вигукнула маленька.
- Але доглядати за ними ти будеш сама, - відповіла матуся.
Оленка навіть не звернула увагу на ці слова - не могла відірвати погляду від обновки.
Ось тому й на щоденну прогулянку одягала лише їх.
Примхлива осінь іноді поливала землю дощами, тому черевички вже за кілька днів стали дуже брудними.
Дівчинка якось навіть вирішила одягнути старі черевички, бо на нових не видно ні квіточок, ні метеликів.
Так і лежали черевички самотньо в коридорі.
Аж поки!
- Мамо, а де мої черевички, - спитала Оленка, одягаючись в садочок.
- Мабуть, їм стало соромно, що вони такі брудні, тому черевички сховались.
- Ой, треба їх сьогодні почистити!
Та часу вранці обмаль, тому дівчинка взула старі і побігла за руку з мамою до садочка.
Коли ж повернулась, відразу почала шукати свої жовтенькі черевички.
Потім, ще до приходу мами і тата, витерла з них все болото. Чистенькі квіточки і метелики, немов почали світитися.
От тільки Оленка боялась помилитися з пастою для взуття.
Тому сиділа в коридорі і чекала матусю з роботи.
Та навіть роздягнутися не встигла.
- Матусю, допоможи!
Оленка тримала в руках помиті черевички.
Мама дістала з тумбочки пасту:
- Ця підійде.
Вже через хвилинку черевички були, як нові.
Оленка акуратно поклала їх.
- Завтра ви підете зі мною в садочок.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна