Всі на парад

Якось у Мовній країні мало бути велике свято - День народження Абетки.
Всі літери дуже цим пишались, тому й готувалися до нього задовго.
У місті поставили великий пам'ятник, на якому красувались всі літери. Біля нього, у парку, розбили клумби-літери. Звисока вони нагадували велетенську абетку.
Всі вулиці й будинки прикрасили різнобарвними повітряними кульками, на яких також були намальовані літери.
Найближчим містом до Абетки було місто знаків. Будинки у ньому нагадували самих мешканців. Деякі - кругленькі, наче крапки, інші - вигнуті, як дужки, або прямі, немов тире. Навіть лавки і ліхтарі на вулиці нагадували знаки.
Кома і Крапка, Тире і Дефіс, Знак Оклику і Знак Питання, дві Дужки зібралися на збори.
- Що ж подарувати Абетці? - спитала Крапка.
- Подарунок має бути дуже незвичним, - продовжило Тире.
- Може, влаштуємо парад! - вихопилось у Знака Оклику.
Знаки так захопились цією ідеєю, що інших пропозицій навіть не висунули.
Але, якщо зібрати всі знаки, їх все одно буде не дуже багато. Тому вони вирішили попросити допомоги у частин мови.
І до Міста Знаків попрямували іменники, прикметники, займенники, дієслова.
Їх було стільки багато, що Тире і Крапка, стоячи на міському мурі, навіть спочатку злякались.
Тому тренування проводились за містом.
Знаки взяли до рук інструменти, а частини мови марширували.
Спочатку оркестр ходив попереду параду, потім знаки перемістилися в середину.
Та їхні плани знову помінялись.
Коли літери відчинили ворота Абетки, щоб впустити гостей, то по вулиці можна було прочитати:
" З днем народження вас сердечно вітаємо! Всього найкращого. Щоб вас завжди було тридцять три, а можна й більше. Ми без вас - ніщо. Правда?"
А потім маршем йшли й інші учасники параду.
Літери були в захопленні.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна