Оленка - солодкоїжка

Якось, коли в Оленки було день народження, їй подарували багато-багато солодощів.
Але матуся забула їх забрати, тому всі шоколадки і цукерки залишилися в дитячій кімнаті.
Дівчинка, як тільки пішли гості, а мама зайнялась прибиранням, сіла перед пакунками...
Зовсім скоро перед маленькою ласункою була ціла гора обгорток.
Оленка зібрала їх і понесла до смітника.
Мама побачила в донеччиних руках папірці
- Оленко, не можна їсти стільки солодкого! Неси залишки солодощів сюди.
Дівчинка повернулась до кімнати, але льодяників, жувальних і шоколадних цукерок було ще стільки багато, що маленька хитрунка просто розділила їх на дві частини - одну сховала у шафі., а іншу віднесла матусі.
Кожного дня за хорошу поведінку Оленка отримувала кілька цукерок, а ще кілька з'їдала зі схованки.
Через кілька днів вихователька у садочку поскаржилась мамі, що маленька майже нічого не їсть.
- Тебе нічого не болить? - стурбовано попитала матуся Оленку, повертаючись додому.
- Ні, все добре, мамочко, - дівчинка посміхнулась.
Вдома маленька відмовилась від вечірнього молока і пішла у дитячу. Це ще більше стурбувало жінку - її донечка дуже любила тепле молоко з медом.
Серед ночі з дитячої почувся плач.
Злякана мама відразу ж опинилась біля ліжечка.
- Мене болить зуб.
У Оленки розпухла щока.
Матуся відразу ж заварила заспокійливого чайочку, дала дівчинці якісь несмачні ліки і залишилася чергувати біля доці.
Вранці ж повела маленьку до лікаря.
- Тут невеличка дірочка, в якій залишився шматочок льодяника, - сказав він.
Коли мама з Оленкою вийшли від лікаря, почалась неприємна розмова
- Оленко, але ж я не давала тобі льодяники вже тиждень. Їх навіть вдома немає.
Дівчинка розплакалась і зізналася, що зробила схованку з солодощами.
- Сонечко, мені зовсім не шкода. Але все добре у міру. Тебе ж зубки аж почали боліти від цукерок.
Того ж дня, коли маленька прийшла з садочка, вона відразу ж віднесла мамі всі цукерки.
- Нехай будуть в тебе, але їж потрохи, - сказала матуся.
Відтоді Оленка не їла більше трьох цукерок в день.
Ну, хіба що на свято.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна