Про Чистюлю і Бруднулю

У одному маленькому будиночку, позаду якого розкинувся милий садок, а під вікнами цвіли рожеві троянди, жили дві дівчинки. Всі називали їх Поля і Оля.
І, хоч дівчатка були сестричками,та характери у них відрізнялись, як день і ніч.
Поля була старшою. А ще спокійною, уважною, старанною. Тому сильно любила чистоту.
Оля нагадувала маленький тайфун - необережна непосида з розпущеним волоссям з синцями на руках, у сукеночці з плямами від вишні - сліди вилізання на дерево.
Але інших діток поблизу не було, тому сестричкам нічого не лишалось, як гратися разом.
Саме тому Оля з допомогою Полі швидко почала малювати, писати і читати. Іноді молодша сестра навіть півгодини могла висидіти на одному місці.
Полі було складніше: лазити по деревах вона не вміла, ще й висоти боялась. А як не хотілось забруднити нову спідничку! Міряти калюжі - який жах!
Тому, поки Олечка веселилась, Полінка, або просто Поля наводила порядок у їхній кімнаті, щось чистила, допомагала матусі і бабусі на кухні.
Та одного разу щось змінилось - у саді зацвіли нові квіти. Коли Поля вранці відчинила кватирку, до кімнати проникнув якийсь дивний, але дуже приємний запах.
Оля, швиденько вмившись, ще до сніданку побігла в сад.
Поля ж почала складати нічні сорочечки. Але молодша сестра і незнайомі квіти манили дівчинку в сад. Вона не втрималась...
Після вчорашнього дощу на вулиці було безліч калюж.
Полінка так швидко бігла в сад, що не помітила, як кілька разів ступила по калюжі. Крапельки брудної води впали на дівчачий сарафан, але й цього ніхто не помітив.
Потім маленька перечепилась за гілку (сильний нічний вітер добряче побешкетував) і впала . Дитяча долонька якось підозріло запекла, а на очах зібрались сльози.
"Красунечки не плачуть," - пригадала Поля мамині слова...
Двоє дівчаток стояли біля куща, на якому росли білосніжні квіточки. Такі дрібні. Але їх було безліч.
Коли мама побачила старшу доньку, вона навіть злякалась. Але Полінка так захоплено розповідала про тендітні квіти, що цвіли в саду, що стало зрозуміло - їй не боляче.
З того часу Поля приймала участь в іграх Олі. Та навіть навчила її лазити на деревах. Правда, на низькі.
А бути чистим не так важливо, коли тобі весело.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна