Киця і папужки

Одного ранку господиня була надто метушлива. Вже з самого ранку в оселі прибиралось, чистилось, милось, а з кухні чулися смачні запахи.
"Сьогодні чимось смачним поласую", - подумала киця, прямуючи на кухню.
- Ти куди, пустунко?! - суворо спитала жінка.
Маркіза неохоче пішла до кімнати.
Лисичка саме складала свої іграшки.
"Треба їй допомогти."
Кицька погнала м'ячик до дитячої кімнати.
За допомогу її напоїли солодким молочком, і Маркіза лягла поспати.
Прокинулась кішка від цвіркотіння.
"Так близько. Що це?"
Вона побігла в коридор, а там на підлозі стояла клітка з двома пташками.
"Обід!"
Маркіза всілась поруч.
"А чому вони замкнуті?"
- Навіть не думай, - почулось сіренькій.
Довелось трохи позадкувати.
Але господиня забрала клітку геть.
Киця ніяк не могла заспокоїтись. Вона пішла за всіма, а гостей було багато.
Клітка з пташками була так близько. Та ще й низько.
- Маркіза, геть! - господиня якраз попередила стрибок на стіл.
Та ці зелені створіння за гратками так гарно співали, що киця провела їх поглядом на телевізор.
"Туди також легко залізу," - подумала сіренька.
Як тільки господиня вийшла, киця попрямувала до здобичі.
"Але як їх дістати?"
Вона сіла біля клітки і спостерігала за папужками.
Це знову не сподобалось господині, і вона віднесла клітку до спальні.
Ніч пройшла тихо. Пташки спали, мабуть, бо зі спальні не долинало ні звуку.
Та наступного дня, як тільки господиня пішла у ванну, а Лисичка вибігла за нею, не зачинивши двері, Маркіза туди тихенько зайшла.
Вона вже поклала передні лапи на тумбу, щоб застрибнути наверх, як
- Що ти тут робиш? Ану пішла.
"Ну все, залишусь голодна"
Господиня ніби прочитала думки малої улюблениці, тому пішла її годувати.
А вже через годинку гості їхали геть.
І клітку забрали з собою.
Маркіза сиділа на порозі і з сумом дивилась на пташок.
"Ой, не встигла скуштувати пташечок"

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна