Як щука з озера втікала

У блакитному озері, що ховалось в затишку зеленого лісу жило багато рибок.
Бички, карасі і плотва спокійно вживалися між собою.
А на дні у сонячні дні вилізали погрітися раки.
Ввечері ж було далеко чути жаб'ячий концерт.
І не знали б тут біди, якби одного разу сюди не припливла щука. Ця зубата риба саме шукала нову домівку , бо озерце, де вона жила раніше стало зовсім пустим. Усю рибу хижа щука з'їла.
А тут їй було добре. Спочатку вона знайшла ікру карасеву, наступного дня поласувала кількома бичками...
Як тільки хижачка заспокоїлась, риби зібралися на раду:
- Тут навіть окуні не бешкетують, які іноді запливають, а щука з'їсть нас усіх, - сказав найстарший карась.
- Та ми такі маленькі і немічні перед нею, - зітхнули бички.
- Але не будемо здаватися, - продовжив карась. - Бички, ви кілька днів поховайтеся, щоб щука нікого не вхопила. Мальки і ікру також потрібно тримати якнайдалі від хижих зубів.
Дорослі ж будуть плавати лише з-за потреби.
- Але вона ж нікуди не дінеться? - засумнівались інші риби.
- Спробую дещо зробити, - сказав найстарший карась.
Коли всі розійшлися по домівках, він поплив до найстаршого рака.
Той саме збирався на свою нічну прогулянку.
- Що ти тут робиш, - спитався господар.
- Прийшов просити твоєї допомоги, друже, - відповів карась.
- Чув я вже про вашу щуку. Допоможу, чим зможу.
За кілька днів голодна і зла щука лежала на дні. Вже кілька днів вона не мала й крихти в роті. Здавалось, що всі риби просто вимерли.
Аж ту зі всіх сторін до зубастої хижачки почали підповзати раки.
Та у щуки навіть гадки не було спробувати впіймати одного великі гострі клешні і твердий панцир справляли враження.
Раки підійшли до самої щуки.
- Ну що, сусідко, попливеш шукати собі сама нову оселю чи тобі допомогти?
Щука не поворухнулась.
Тоді найстарший рак ущипнув її за бока.
Риба зірвалась і помчала геть з озера.
Хтозна, може раки доганяти будуть.
Відтоді в озері знову панував спокій, а ввечері всі слухали жаб'ячий концерт.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна