Важка морозова робота

У Зими був вірний помічник - Мороз.
Це не той, що носить дітям подарунки на Новий Рік - старенького біла Зима давно відправила на відпочинок, взявши замість нього на службу онука.
А той молодий та й ледачий: то забуде річку кригою скувати чи інеєм дерева вкрити, або й шибки на вікнах розмалювати.
Зима кілька днів терпіла, а потім каже:
- Морозе, якщо не хочеш працювати, йди геть. Грійся на печі, але не заважай мені. Бо яка ж зима без снігу, інею і криги.
Подумав молодий помічник, та й залишився. Бо як же мороз на печі витримає - там спекотно.
Відтоді почав допомагати своїй білій господині у всьому.
Озера і невеличкі річки скував кригою. Та такою товстою, щоб люди не боялись переходити через воду. Та й подорожніх морозець пощипував, щоб ті додому поспішали і не затримувалися.
А ще в обов'язки Мороза входило посипати дерева та кущі інеєм.
Та найприємнішою роботою він вважав іншу: щоночі Мороз розмальовував вікна у хатах. А заодно й спостерігав, чи чемні дітки там живуть, щоб дідусь знав, чи нести їм подарунки.
А так, як був помічник зими майстерним художником, на шибках вранці можна було побачити і квіти, і дерева, і гори, і доріжки, з невідомими та відомими звірятами.
Та й вдень мороз не відпочивав. Це він хрустить снігом під ногами або переливається в бурульках на сонці, не дозволяючи їм танути.
Ну добре, маленький, лягай вже спати. А завтра вранці підемо до вікна дивитися на морозів малюнок. Та поспішай, а то він скаже дідусю, що ти неслухняний. А Новий Рік не за горам: Дід Мороз вже подарунки готує.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна