Ящірка

У Африці, серед піщаних гір жила собі ящірка. Така маленька-маленька, майже непомітна.
Але піски довкола нагрівалися так сильно, що ця маленька тваринка вирішила пошукати собі інше помешкання.
Вона повзла довго-довго, відпочиваючи вдень, коли сонечко нестерпно пекло, і рухаючись вночі, як землю огортала прохолода.
Через кілька днів, коли ящірка виповзла на вершину чергової піщаної гори, вона побачила, як місяць відбивається у воді — поблизу була велика-велика річка. А там, де річка, має бути і зелень, та й біля води сонце не так палить.
Тому коричнево-зелена ящірка спустилась донизу.
Тут вона зустріла ще кількох схожих на себе тваринок. Вони всі разом після довгих і холодних ночей рано-вранці, як тільки сонечко з'являлось на горизонті, виходили грітися.
Якраз була зима, тому сонце вже не пекло, а просто лагідно гріло, тому три подруги-ящірки цілий день проводили під теплим промінням.
Та одного разу піднялась справжня буря. Вітер був таким сильним, що вирвав кущик, де спали три ящірки, і відніс його далеко-далеко в пустелю.
Вранці маленькі тваринки прокинулись, але не побачили ні гарних квітів, що так солодко пахли, ні великої ріки.
Довкола був лише пісок.
Треба знову йти на пошуки, - сказала ящірка подругам.
Але ж ми ще ніколи нікуди не подорожували, - злякано відповіли ті.
Та вже наступної ночі всі троє вирушили в дорогу.
Подорож була не такою й довгою. Вже через два дні подруги повернулися до великої річки.
Всі лише гірко зітхали за кущем, який став їм справжнім домом.
Але ящірки дуже швидко знайшли собі іншого кущика. А вранці, як тільки з'явилось сонечко, подруги вилізли погрітися.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна