Холодильник

Колись давно холодильник, що стоїть у кухні чарівниці був звичайним. Він не вмів ні говорити, ні самостійно відчиняти двері.
Саме тоді господиня Чарівної кухні багато подорожувала, тому, коли бувала вдома, відчиняла холодильник, не дивлячись діставала звідти продукти, махала чарівною паличкою...
І обід незабаром виникав на столі перед нею.
Так продовжувалось кілька тижнів. Чарівниця забувала заглянути у холодильник, тому дуже скоро там на осиротілих полицях залишились лише зіпсовані продукти, що просто не потрапили до рук господині.
Холодильник засмутився: чим же він годуватиме чарівницю наступного разу.
Та й господиня не забарилась. Прилетіла звідкись геть голодна, прийшла на кухню, відчинила холодильник, засунула туди руку... Пусто! Спустила руку на іншу полицю. Теж пусто.
Аж тоді вона подивилась всередину. Крім гнилого помідора і банки, у якій кефір аж позеленів, там нічого не було.
Як це? - подумала чарівниця.
Вона підбігла до свого календарика, щоб подивитись, коли востаннє ходила до магазину по продукти.
Виявилось, що це було ну дуууже давно.
- Бідний мій холодильник. Я геть про нього забула, - засоромилась господиня, дістаючи звідти все зіпсоване. - Треба мерщій виправляти це.
Чарівниця змахнула паличкою, і холодильник, як живий, сказав:
Заповни мене.
Чарівниця мерщій побігла до найближчого магазину, де купила багато різних продуктів.
Коли вона повернулась і почала розкладати пакети, дверцята холодильника самі відчинились, впускаючи молоко, сир, кефір, смачненьку ковбаску, яблука і груші, вишні та сливи, а ще помідори та огірочки. Дверцята вже майже зачинились, бо холодильник був наполовину повний, коли з іншого кулька вискочили кілька банок та маленьких упаковок.
Коли всі продукти знайшли своє місце, холодильник лише зміг сказати:
Дякую.
Відтоді, коли він пустів, то просив:
"Заповни мене."
А, коли щось псувалось:
"Почисти мене."

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна