Лісові феї на полі

Біла зима вже відступила.
На деревах з'явилися бруньки, а з-під маленьких клаптиків снігу виглянули перші паростки зеленої травички.
І галявину біля джерела вкрили проліски.
Роботи зараз було не так багато, тому Мудрість одного ранку, коли привітне сонечко тільки розпочало будити землю,запропонувала сестрам якось вибратися на поле.
Але відразу ж після цих слів дзвоники почали повідомляти про роботу.
І Доброта, і Мудрість, і Любов поспішили на допомогу.
Одна Посмішка залишилася вдома й почала писати листа до польових фей:
"Любі феї.
Ми б хотіли завітати до вас у гості найближчим часом."
Знайомий голуб-поштар відразу ж зголосився відвезти повідомлення.
Але відповідь забарилась, бо поштар потрапив у першу весняну грозу, і тепер лікувався на полі.
Коли він прилетів, уже вся земля була вкрита зеленню, а квітів стало набагато більше.
Сонечко пригрівало так гаряче, що лісові феї зібрались у подорож лише під вечір.
Добре, що летіти не треба було довго.
Фіалка і Волошка пригостили гостей свіжим молоком. Це коза, що тут паслася, дякувала феям за соковиту травичку.
- Зараз вже нічого не видно, - сказала Фіалка.
- Але потрібно прокинутися на світанку, - додала її сестра.
Світанок був чарівний. Небо на сході порожевіло, випускаючи на волю перші промінці сонця. А, коли виглянуло й воно, земля, покрита росами, перетворилась у поле з діамантами.
Лісові феї ніколи не бачили такої краси.
А сонечко тим часом підіймалось все вище, цілуючи крапельки на траві, і підіймаючи їх у небо.
Зараз вже поміж зелених трав просинались і квіти, розкриваючи пелюстки.
Найцікавіша з гостей - Мудрість - відразу ж почала обстеження поля, розпитуючи господарів про ту чи іншу квіточку.
За той час Любов присіла на високу червону квітку. Звідти було так добре спостерігати за сестрами і подругами.
Тільки крильця чомусь стали важкими. І очі почали злипатися.
Крихітна фея навіть не помітила, як заснула.
А сестри спочатку навіть не звернули увагу, що Любові немає.
Потім Волошка побачила на квітці маку сплячу подругу.
- Ой, лишенько, треба її звідси забрати.
Всі разом вони перенесли Любов у хатинку.
Та майже відразу й прокинулась:
- А що трапилось? - спиталась вона.
- Мак - небезпечна квітка. Його запах наганяє сон, - відповіла Фіалка.
- Я буду обережніша, - пообіцяла крихітна фея з сердечками на крильцях.
Тепер вона літала разом з усіма. Відпочити і вдома встигне. А тут стільки цікавого!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна