Зозуля-мандрівниця

Якось рано-вранці, коли лісовичок лише вибрався з ліжка і зібрався було вмиватись, як за вікном почулося:
- Ку-ку, ку-ку!
Боровичок швиденько одягнувся, і вибіг на вулицю.
Неподалік на кущику сиділа зозуля.
Такої великої сірої пташки охоронець лісу давно вже не бачив.
- Ку-ку! - кувала далі зозуля, не помічаючи гостя.
"І кого вона шукає? Кого виглядає?" - подумав лісовичок, підходячи ближче.
Під його ступнею тріснула маленька гілочка.
І зозуля обернулась.
- Не бійся, - промовив господар. - Я тебе не ображу.
Пташка не рухалась.
- Я тутешній лісовичок. Але тебе ще ні разу тне бачив.
Зозулька обернулась:
- Я не живу тут. Моя домівка не у горах, поблизу великої річки.
- Ти заблукала? - схвилювався Боровичок.
- Мої давні друзі чайки запросили мене до себе у гості. Я мала летіти до моря. Але піднявся сильний вітер, мої крила трохи втомились, і я опинилася тут.
- Тепер зрозуміло. Побудеш моєю гостею кілька днів? Холодний трав'яний чай відновить твої сили.
Пташка погодилась. Вона випила з охоронцем лісу пахучого напою, і полетіла оглядати ліс.
Лісовичок йшов поруч, показуючи і розказуючи зозулі про все.
Вона знайшла кілька шкідників собі на сніданок, і продовжили прогулянку.
Аж тут вгорі почувся стук.
Дятел Міцний Дзьоб якраз діставав з-під кори гусеницю.
- Смакота, - сказала зозуля.
Дятел подивився на чужачку:
- Ти хто?
Боровичок вступився:
- Це зозуля. Вона випадково з'явилася в нашому лісі. І побуде у нас кілька днів.
- Як добре! - зрадів Міцний Дзьоб. - У нашому лісі зараз дуже багато шкідників.
І птахи кинулись рятувати дерева від малих ненажер.
А лісовичок повернувся додому.
Він цього дня збирався зробити варення з чорниці.
Може, воно навіть кроту Сліпуну допоможе? Бо старий кріт вже й під землею мало що бачить.
Зозуля прилетіла до хатинки лісовичка аж перед заходом сонця.
Вони разом випили ромашкового чаю й полягали спати.
Наступні кілька днів гостя зникала з самого ранку, і прилітала аж ввечері.
Боровичок же займався звичними справами: слідкував за чистотою і порядком у лісі, збирав трави та ягоди.
Навіть кілька грибочків знайшов. Братики-їжачки наступного тижня влаштовують концерт. От грибочками колючі музики й поласують.
Того ранку сонце світило дуже яскраво, а на небі не було ні хмаринки. Зозуля випила з господарем трав'яного чаю.
- Пора в дорогу.
- Щасливої дороги, - сказав лісовичок.
Пташка полетіла, а Боровичок ще кілька хвилин дивився їй вслід.
День був безвітряний.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна