Вперта зима

Молодша сестра Весна поспішала, щоб змінити Зиму на землі.
Цього року біла володарка снігів особливо лютувала: насилала на землю хуртовини за хуртовиною, а її помічники Холодний Вітер і Мороз теж працювали багато - перший знімав дахи з будинків і перевертав дерева, а другий заморозив навіть швидкі гірські річки.
Тому Весна хотіла порадувати людей.
Вона всміхнулась землі лагідним сонечком.
Всім відразу стало веселіше. Після сивих снігових хмар бачити чисте небо - справжнє щастя.
Кілька невеличких хмаринок вмили землю легким дощиком, який забирав за собою залишки брудного снігу.
Зима в той час якраз відпочивала - сили у неї залишилось мало.
Та, коли прокинулась і побачила сонце і калюжі, у яких віддзеркалювалось блакитне небо, Зима страшенно розсердилась:
- От Весна! Без мого дозволу сиві хмари розігнала! Землю дощиком вмила і сніг розтопила!
Вона покликала до себе помічників:
-А ви чого байдикуєте? Додому захотіли? На землі вже вам набридло? Ану до роботи!
Вітер вискочив геть з хати,поспішив хмарки ганяти. Вже за мить сховав він сонечко, а сиві хмари посипали на землю сніг. Та вітер не зупинився. Він літав по землі з такою силою, що дерева нахиляли гілочки до самої землі, а люди боялися виходити на вулицю.
Мороз підкрадався до калюжок, які за мить вкривались льодом, посипав інеєм дерева і траву.
Але й самої Зими, і її помічників не вистачило надовго. Втомлені всі посідали у хатині. А Весна продовжувала йти. У неї вистачить сили побороти Зиму. Навіть, якщо та ще кілька днів буде лютувати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна