Троє зайченят

Жили собі й не тужили троє зайченят.
Ось одного разу вони вибігли вранці на прогулянку. Сонечко тільки підіймалось з-за обрію і на траві виблискувала роса. Вона здавалась маленьким сірим вухастикам коштовним камінням.
Вони швиденько пострибали по траві, вмиваючи росою мордочки і залишали за собою збиті роси.
Зайченята швиденько перетнули галявину й пострибали далі.
У лісі саме починалась метушня: тітонька сова після нічного полювання збиралась лягти спати, але совенята, поснідавши, хотіли гратися. Дятел почав працювати, тому по лісі відлунням йшов стукіт. Це розбудило білку, вона вилізла з незадоволеним виразом з дупла і помахала пальцем у бік, де стукав дятел. Лише їжак спокійно поспішав по гриби в таку ранкову годину.
Зайченята вирішили прослідкувати за цим мовчазним дядечком, вкритим голочками. Вони тихенько прямували неподалік поважного їжака.
Та раптом один з вухастиків побачив обабіч стежини соковиті молоденькі гілочки незнайомого куща. Малюки вирішили поснідати. Добре поївши, зайченята почали гратися, доганяючи одне одного. Потім вони побачили велетенського джмеля, за яким погнались, а після цього сіренькі побачили дивовижні квіти, які так і кортіло понюхати.
Коли маленькі зайчики оглянулись, зрозуміли, що заблукали. І, от біда, запитати дорогу не було у кого.
Вони кілька хвилин намагались уважніше придивитися, чи немає когось поблизу.
Та через хвилину біля них просунув мордочку той самий їжак, за яким вони хотіли постежити.
Малюки кинулись до нього:
- Дядечку, підкажіть, будь ласка, де у лісі велика галявина, - попросили вони.
- Вам треба йти звідси на північ, - відповів їжак і за мить зник у інших кущах.
Зайченята й не встигли запитати, де та північ знаходиться. Вони сіли і почали міркувати, як потрапити додому.
- Та як знайти дорогу? - похнюпився найстарший зайчик.
Він був тихий і слухняний. Але любив своїх кмітливих і рухливих братів, тому ніколи не відмовлявся погратись з ними.
- Але ж мама нам розповідала, як знайти північ, - сказав середній братик-зайчик.
- По деревах і по моху, - зрадів молодший.
- З північної сторони менше гілок і росте мох, - підхопив старший.
Так троє зайченят знайшли дорогу додому завдяки маминому вченню.
А, щоб матуся не переживала, принесли їй букетик тих дивних квітів.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна