Про краба і акулу

Глибоко-глибоко в морі, де майже не видно сонечка у печері жила акула.
І була вона самою звичайною: полюбляла рибку, тому часто плавала полювати.
Та одного разу сталася неприємність: маленька рибка, втікаючи від хижака запливла у пусту мушлю.
Акула ж так розігналась, що вдарила мушлю, вона розкололась, і шматочок застряг між зубами.
Бідна велика риба навіть їсти перехотіла, бо сильно заболіли зуби.
Вона почала просити допомоги, але поблизу нікого не було.
Тому хижачка попливла до великого коралового рифа. Сонечка тут було дуже багато, корали переливалися всіма барвами, а між ними плавали різнокольорові рибки.
Та тільки вони побачили акулу, як за мить риф опустів.
Та хижачка не здалась:
- Не бійтеся! Прошу, допоможіть мені!
Усі рибки були такі налякані, що зовсім не хотіли допомагати акулі.
Аж тут з-під скелі виліз краб.
- Ти чого тут всіх розлякала? - спитав він суворо.
- У мене шматочок мушлі застряг між зубами. Так болить. Я лише прошу допомоги, - промовила хижачка.
Краб подивився на велику рибу.
Він зовсім не боявся її, бо мав гострі клешні і міцний панцир.
- Гаразд, я допоможу тобі.
Акула розкрила рота, і впустила туди рятівника.
Шматок від мушлі був такий великий, що краб не знав, як його схопити. Він спробував розколоти його клешнями, і вже через мить викинув уламки мушлі з акулячого рота.
- Більше не болить, - сказала хижачка, коли краб виліз. - Велике спасибі. А за допомогу обіцяю не кривдити нікого, хто живе на цьому рифі. І захищатиму його мешканців від інших хижаків.
Спочатку риби не вірили, але акула тримала своє слово.
Так краб врятував не лише акулу, а й маленьких рибок.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна