Кораблик-мандрівник. Частина 1

На великому-великому заводі зробили зовсім маленького кораблика. Більші кораблі над ним жартували:
- І куди ти попливеш, такий малий? Простоїш десь на поличці.
Але маленький кораблик мріяв про ВЕЛИКЕ плавання.
Через кілька днів його забрали. Всі великі кораблі дивувались:
- Ми тут так довго стоїмо, а нашого маленького товариша так швидко забрали.
Вони навіть трохи пожаліли, що такі великі.
А маленький кораблик зі справжнім шовковим вітрилом вирушив у свою першу подорож (його майстер зробив для племінника), хоч не на воді, а в машині.
Хлопчик Ярослав був такий радий бачити дядька, що коробку відкрив аж наступного дня.
- Ура, кораблик!
Малюк відразу вирішив випробувати подарунок. Він набрав у ванну води, взяв кораблика...
- Не тоне! Це ж добре! - радів маленький господар. - А чого він не пливе?
- Цей кораблик не на моторчику. У нього є вітрило. Він буде плавати, коли буде вітер.
- А тут вітру нема, - стих малюк.
Дивлячись на таке поникле личко сина, батько ввечері сказав.
- Зачекай трішки. Весною, коли на річці зійде крига, ми обов'язково пустимо кораблика поплавати.
Маленький кораблик, що лежав на колінах у Ярослава радів більше господаря. Йому так сподобалась вода!
Хлопчик терпляче чекав весни. А, щоб його нова іграшка не сумувала, інколи пускав кораблик у ванну.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна