Кораблик-мандрівник. Частина 5

Того дня, коли Ярослав з Вдалим і татом зібралися на річку був напрочуд сонячний день.
Тому кораблик радів майбутній прогулянці.
І ось буквально через годинку вони всі були вже на березі річки.
Та тільки Вдалого спустили на воду, як піднявся дуже сильний вітер. Він підхопив маленького вітрильника, і поніс по хвильках.
Але мандрівник так раптово зупинився, що розгублений вітер на мить перестав дути: закінчилась шнурівка.
Це лише роздратувало вітер. Він зібрав усі свої сили, дмухнув, і маленький кораблик поплив далі, а шнурочок вирвався з рук Ярослава.
- Тату, тату, Вдалий пливе кудись далеко!
- Ми його наздоженемо зараз.
Річка якраз повертала, а там прямо над водою лежало велике повалене дерево.
Кораблик зачепився за стовбур.
Відкинути дерево чи розвернути кораблика проти течії у вітра не було сили, тому він, втомлений, полетів додому відпочивати.
А до дерева якраз підбігли Ярослав з татом. Вони витягли Вдалого.
- Я думав, що більше тебе не побачу, - сказав хлопчик, витираючи іграшку. - Більше не буду тебе пускати у плавання по річці.
А маленький кораблик все ж не втрачав надії на ВЕЛИКЕ плавання.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна