Ображена машина

У одного господаря була нова і гарна машина.
Вона жила у великому гаражі, і з нетерпінням чекала на свого водія.
Той гарно за нею доглядав: мив, полірував і вчасно ремонтував.
Та господар почав хворіти. Тому в гараж навідувався все рідше. Та й машина вже покрилась пилом, її механізми застоялись...
Бідна машина дуже сумувала, а господаря не було. І не було.
Тоді машина образилась:
- Забули про мене. Навіть на прогулянку більше не вивозять.
Пройшло трохи часу, і одного ранку двері гаража відчинились.
"Згадали," - подумала колись червона машина.
Господар підійшов, погладив машину по даху.
- Пора, красуне, помитися.
Він мив її довго, поки полудневе сонце не засяяло на дверцятах.
Господар сів за кермо, але машина замість того, щоб завестись, почала голосно чхати.
- Треба тебе і відремонтувати, - лагідно сказав водій.
Але безліч справ витягли його з гаража.
Наступного ранку двері гаража знову відчинились:
- Не сумуй, моя хороша. Зараз ми тебе швиденько відремонтуємо, і поїдемо кататись.
Ремонт закінчився, коли вже сіло сонце.
Тому ні про яку прогулянку вже не йшлось: втомлений господар пішов додому спати.
А щаслива відремонтована машина залишилась чекати наступного ранку.
День був погожим. Через маленьке віконечко гаража машина не побачила жодної хмаринки. Лише сонечко звисока всім посміхалось.
Господар прийшов ближче до обіду. Ще й сина з собою привів.
Вони сіли в машину. І поїхали.
Батько за містом віддав кермо синові.
Машина раділа: тепер у неї аж два водія. І більше про неї не забудуть.
Бач, як доглядають.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна