Автобус і його друзі

У одному автопарку серед великого міста жив гарненький жовтенький автобус.
Він був дуже старанний: прокидався разом з сонцем, і до самого заходу розвозив пасажирів.
Тому й друзів у автопарку у жовтенького автобуса не було, бо коли він прокидався, усі ще спали, а ввечері він був надто втомлений, щоб з кимось розмовляти.
Але одного разу біля зупинки жовтенький автобус почув:
- Постривай! Не спіши так! Пропусти!
Щось дивне їхало по колії, а з голови у нього стирчали якісь залізні штуковини.
Жовтенький автобус аж перелякався, бо ніколи не бачив нічого схожого - колію проклали зовсім недавно. Він зупинився:
- Ти хто?
На незнайомцеві ще й смужечки червоного кольору були.
" Мабуть, щоб здалеку помічати," - подумав автобус.
- Я трамвай. Живу в депо неподалік. Сьогодні перший раз їду по новому маршруту.
- Будьмо знайомі, - сказав жовтенький автобус.
І новий знайомий рушив далі.
Але не встиг автобус від'їхати кілька метрів, як знову почув:
- Постривай!
Він оглянувся: за ним їхало щось високе, довге і також з залізними штуками зверху.
- Пропусти, будь ласка, бо я не зможу їхати, якщо не діставатиму до дротів.
- А ти хто?
- Я тролейбус. А ти автобус з міського автопарку?
- Так.
- У нас частина маршруту збігається. Поїхали!
І вони рушили. Погода була чудовою, тому нові знайомі розповідали один одному щось цікаве.
На зворотньому шляху жовтенький автобус знову зустрів трамвайчика. І проїхав поруч з ним кілька кварталів.
Так за один день у нього з'явилось аж двоє нових друзів.
Автобус більше не почувався самотнім, бо поруч з ним їздили тролейбус і трамвай.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна