Літачок, який боїться висоти

Одного сонячного дня в аеропорту з'явився новий літачок.
Він був зовсім невеличким.
А ще сильно боявся літати, бо ще ніколи цього не робив.
Літачку здавалось, що небо дуже високе, сонечко його спече, а вітер підхопить і віднесе ну дуже далеко від дому.
Та найбільше літачок боявся грози. Грім і блискавку він побачив, як вперше розплющив очі.
Про свої страхи новий мешканець аеропорту розказав іншим літакам.
- Це просто тому, що ти ще ні разу не літав! - промовив великий аеробус.
Він був тут найбільший, літав часто, тому всі літаки вважали аеробуса головним.
- Так! Сонечко від нас дуже далеко, тому воно не спече, а лагідно гріє. Тим паче, що у небі набагато холодніше, - продовжив ще один літак.
- А вітер має бути дуже сильним, щоб підхопити літак. І, коли псується погода, нас бережуть - не дозволяють літати, - підхопив третій.
Новий літачок уважно слухав товаришів.
- А хочеш, полетимо разом перший раз. Щоб ти не боявся, - запропонував аеробус.
Страх перетворився у щось таке мале і непомітне, що літачок згодився.
Тому наступного ранку з аеропорту один за одним почали підійматися вгору літаки: великі і малі, щоб допомогти своєму новому товаришу подружитися з небом.
А літачок, коли вдало злетів, оглянувся довкола: містечко неподалік перетворилось у якусь картинку з маленькими коробками-будиночками, дороги-смужки неслись десь за обрій; ліс виблискував зеленню на сонці.
- Яка краса! - вигукнув літачок.
- Заради цього і хочеться підійматись у небо, - підтримав товариша аеробус.
З того польоту пройшло вже багато днів. Маленький літачок почав літати сам. З кожним разом все далі, щоб побачити чарівність землі з неба.
А ти його ніде не помітив?
Глянь у небо, може саме той літачок летить зараз над нами?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна