Про маленьку краплинку

Малесенька краплина якось вранці вибігла зі своїми подружками і сестричками з-під землі.

Вони кілька метрів промчали малесеньким потічком, а тоді до них приєдналось ще крапельки.

З кожною хвилиною їх ставало все більше і більше.

Наша краплинка спочатку розгубилась:

- Це вже не прогулянка. Куди ми всі поспішаємо?

- Ми біжимо до річки, - сказали найближчі до неї крапельки.

Тут одна з краплин попрощалась зі всіма і залишилась на камінчику, який гордо височів над водою.

Ще одна з подружок залишилась на травинці, що схилилась над водою.

Інша вирішила подружитися з нашою крапелькою.

- Ти тут новенька? - запитала вона.

- Так, - відповіла наша маленька крапелька.

- І ти ще ні разу не побувала ні росою, ні політала хмаркою й не падала дощиком? -здивовано продовжувала розпитуватись перша.

- Ні, а це цікаво? - спитала нову подругу наша крапелька.

- Аякже, ти ж можеш побачити весь світ.

- Ого, - захоплено сказала вона.

І дві крапельки вирушили далі поруч, одна з них розповідала іншій, який прекрасний і великий світ, як приємно зігріває все довкола сонечко.

- А яке це сонечко? - спитала краплина.

- Подивися вгору, - відповіла подруга.

А там сонечко якраз вийшло з-за хмарки. Воно було таким яскравим, але гріло так лагідно, що крапельці захотілось погрітися ще в його промінцях.

А промінчики лагідно пестили маленьку краплину, цілуючи їй личко.

Не помітила крапелька, як стала вона парою і полетіла високо в небо. Хмарини ставали все ближчими і ближчими.

Нарешті крапелька вирішила приєднатись до однієї з хмарок.

І, от диво, тут вона зустріла одну з своїх подруг, з якими тільки починала свій шлях на землі.

- Як тут добре! - вигукнула радісно краплина.

- І видно все довкола, - продовжила її подруга.

- Ой, дивись, який зелений ліс під нами.

- А це річка, в якій ми ще недавно купалися, - показала друга крапелька.

Ось так і літали крапельки з хмаринкою цілий день. А ввечері хмарка вирішила відпочити на полі. Вона розсіялась по траві і квітах тисячею крапельок.

Наша краплинка вирішила подрімати на синій квіточці. Волошка теж спала, заховавши свої пелюстки й опустивши голову.

Цілу ніч крапелька нюхала такі приємні запахи поля.

А вранці на полі зібрались жуки, щоб вмитися.

Маленький коник вирішив вмитися на сусідній травинці.

А наша крапелька роздивлялась на життя в полі.

Ось побігли жучки вмиватись. Якісь полосаті і цілою родиною. А от личинки поповзли по травинці теж вмиватися.

Тут над квіткою волошки щось зашуміло. Крапелька побачила метелика. Він був такий великий. А які яскраві у нього були крильця! Маленька краплинка захоплено спостерігала за польотом, поки з іншої сторони не почувся сильніший шум. Це працьовиті бджоли вийшли на роботу.

На горизонті сонечко з'явилось. Воно лагідно пригріло краплину. І вона через кілька хвилин знову, як вчора, полетіла вгору.

Цього разу приєдналась крапелька до великої сірої хмарки, яку підхопив вітер і поніс її далеко від поля.

Краплинка дивилась, як швидко внизу зникали поля і ліси. От і річка залишилась позаду. А попереду виднілась величезна кількість води.

Крапелька спитала у сусідки:

- А що це таке попереду?

- Море, - відповіла та.

- Яке воно велике, - трошечки злякано промовила краплина.

- І сьогодні явно буде шторм, - продовжила співбесідниця.

- Це як?

- Сильний вітер підійматиме великі хвилі …

І не встигла вона договорити, як полетіла донизу.

А наша краплинка подалась через кілька хвилин за нею. Вона впала у воду, яку відразу загойдав вітер.

Краплина літала то вниз, то вгору. А небо розсікали блискавки і над морем проносився гуркіт грому.

Так пройшла майже ціла ніч. Вітер припинився. Гроза минула. Втомлена краплинка заснула, погойдуючись на поверхні моря.

Її сон був таким спокійним.

Ще не знала краплина, що сьогодні вона донесеться на хвилях до іншого берега, де живуть найбільші метелики, квіти ще яскравіші, а гори високі. І там вона впаде снігом на вершині.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна