Теплолюбивий пінгвін

У далекій холодній Антарктиді, де багато-багато снігу, живуть цікаві птахи. Вони взагалі не вміють літати, але гарно плавають і полюбляють ласувати рибкою.
Та одного разу у мами і тата пінгвінів народився малюк, який страшенно всіх здивував.
Він так замерзав, як тільки відходив від дорослих, що ставав геть синім.
Тому матуся і татко не могли залишити синочка самого.
Але треба ж було ходити на риболовлю.
По черзі батьки гріли малюка своїм теплом.
Пройшов уже певний час. Інші дітки вже і навчилися плавати, навіть рибку ловити, а маленький мерзляк лише сидів під боком у мами чи татка.
Порадились батьки між собою, і вирішили вони малюка відправити у теплі краї.
Добре, що на зміну зими прийшло коротке літо.
От вночі, коли маленьке пінгвіненятко солодко спало, матуся взяла його на крила і понесла кудись вдаль.
Тато йшов поруч, і також щось ніс.
Вони якраз дійшли до води, як побачили невелику крижину.
Батько-пінгвін вистелив крижину пухом, щоб синочку було тепло, а мамуся легенько поклала малюка зверху.
Рештками пуху вони вкрили сплячого мандрівника.
- Пробач нас, але ми не можемо попливти з тобою, маленький, - тихенько сказав тато-пінгвін, відштовхуючи крижину в море.
Вранці пінгвіненятко прокинулось від світла сонячних промінців і якогось незвичного шуму.
Але довкола нікого не було. Та й нічого, крім води.
- Мамо! Тату! - покликав перелякано малюк.
І лише тепер зрозумів, що йому взагалі не холодно.
Він подивився довкола: синє море далеко-далеко переходило у блакитне небо. Над крижиною лагідно світило сонце, а десь чулись пташині крики.
Крихітний мандрівник вже не боявся, він просто слухав і роздивлявся.
Аж поки у його животі не забурчало.
"Треба щось поїсти," - подумав він і звісив лапки.
Холодна вода більше не здавалась тихою і лагідною.
Але голод змусив пінгвіненятко стрибнути вниз.
І якраз на невеличку рибну зграйку.
Малюк встиг схопити здобич, і швиденько поплив вгору - грітися на сонечку.
Рибка виявилась такою смачною!
Біля Антарктиди такої немає.
Задоволений і ситий мандрівник заснув.
Голоси птахів стали такими близькими, а вода шуміла так сильно, що пінгвіненя прокинулось.
Його крижину прибило до берега.
Тут сиділо багато різних птахів, а хвилі розбивались об пісок.
Сонце вже хилилось на захід, тому, впіймавши рибку і повечерявши, мандрівник ліг спати.
Йому тут сподобалось: не багато сусідів, смачна рибка і тепло.
А завтра він знайде собі новий дім.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна