Чорно-біле ведмежатко

У високих-високих горах, за вершини яких чіпляються біленькі хмаринки, живуть чорно-білі ведмеді панди.
І рідко таке буває, що ці ведмеді йдуть далеко від свого дому.
Та одного разу маленьке ведмежатко, що малочорно-білу шкіру просто заблукало.
Воно вийшло вранці з батьками поласувами соковитим бамбуком, але не помітило, як його мама з татом кудись зникли.
І двкола не було нічого, крім високого бамбуку.
Малюк спочатку не хвилювався: він снідав.
Але й тоді, коли крихітний животик задоволено забурчав, батьки не з'явились.
Ведмежатко почало їх клакати. Голосно-голосно. Та навіть тоді, коли його заболіло горло, довкола панувала тиша.
Тоді малюк пішов сам шукати батьків.
Він вдихнув повітря у всіх напрямках, поки не почув ледь помітний запах мами. Ведмежа побігло туди, час від часу зупиняючись і провіряючи правильність напрямку.
Так маленька панда бігла, поки ніжки не втомились, а животик знову не попросив їжі.
Ведмежа сіло обідати.
Бамбук у цьому місці був таким смачним!
Малюк підкріпився, і не помітив, як задрімав.
А, коли маленькі оченята відкрились наступного разу, він побачив над собою маму і татка.
Виявляється, нюх приніс його додому.
Та й батьки вже повернулись.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна