Дзвіночки-охоронці

Довкола квіткового місла на вежах-пагорбах росли дзвіночки-вартові.
Саме вони попереджали мешканців міста про приліт працьовитих бджілок лагідним дзвоном.
Коли ж наближалась буря, дзвоники тривожно дзеленчали.
Не забували вартові і будити квіти зі сходом сонця.
Та одного ранку, коли привітне жовтогаряче сонечкопіднялося вже дуже високо, воно помітило щось надзвичайне: все Квіткове місто спало: і ромашки, й синьоокі крихітні незабудки, і жовтенькі кульбабки.
Сонечко почало роздивлятися: а де ж дзвіночки?
Замість вартових на пагорбах виднілись лише чагарники.
Вони просувалися все далі в місто.
Навіть захопили кілька маленьких коняшинок у полон.
Але ті тривожно закричали, ччим розбудили інші квіти.
Королева-шипшина, що тримала свої гілочки з колючками щонайвище, тепер опустила їх вниз.
Та й дзвіночки повернулися — вороги не змогли їх знищити.
Вартові швиденько покликали передзвоном підмогу: гусінь і травоїдних жуків.
Ті швидко розправилися з загарбниками.
А дзвіночки з того часу дзввонять не лише вдень, а й вночі, попереджаючи про небезпеку мешканців Квіткового містечка.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна