Прийшла зима

Того року зима запізнювалась.
Осінь посипала землю рясними дощами, тому діти, які не могли погуляти через калюжі, що швидше нагадували озера, сумно сиділи біля вікон і просили у неба снігу.
Якось ввечері різко похолодало.
Грізні дощові хмари змінилися на сиві-сиві. Та такі важкі, що здавалось, наче в наступну хвилину ці небесні мішки розірвуться, а на землю посиплеться сніг.
Та зима не поспішала.
Спочатку вона заморозила невеликі озерця,що залишились від довготривалих дощів.
-- Ура, ковзанка! -- кричали діти, які поспішали додому з садочків і шкіл.
Малюки хапались за руки батьків чи друзів, і весело сміючись, каталися.
-- Ой! -- почулось неподалік.
Це малюк з червоними, як мак щічками не втримався за мамину руку і впав.
-- На сьогодні досить. Дивися, ти вже почервонів від морозу, -- сказала мама, підіймаючи необережного синочка.
Зовсім поряд дві дівчинки, тримаючи за руку тата весело співали:
-- Морозець, морозець,
Не щипай нам щічки...
-- Теплі валянки у нас, -- підтримали дівчаток ще кілька дітей.
Та весела метушня скоро закінчилась -- перший мороз набирав силу.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна