Братчики

В одному великому саду біля високих трояндових кущів на клумбі росли братчики.
Ці невисокі квіточки раділи кожному сонячному дню.
Особливо квіточки любили бджілок і джмелів, які щодня прилітали до саду за пилком.
Ці комахи приємно лоскотали квіточки, коли метушились на пелюсточках, збираючи пилок.
Якось сонячного ранку, коли сад лише прокидався від прохолоди зоряної ночі, один з кущик-братчиків чомусь здавався дуже втомленим.
-- Що це з тобою? -- схвильовано питали інші кущики.
-- Мені не добре. Не вистачає води, -- прошепотіли втомлені квіточки.
Інші кущики витягли сильніше до сонечка листочки, щоб хворий братчик був у тіні.
Та це погано допомогло. Тепер, крім квіточок, опустились і листочки.
-- Щось гризе мені коріння, -- поскаржились братчики.
Тут якраз з-під кореня виліз великий рогатий жук.
А за ним багато-багато маленьких.
-- Як добре бачити небо і сонце. А то під землею так темно. Ми аж заплутались в чиємусь корінні, -- зрадів старий жук.
-- Це ви зіпсували кущик нашого братика? -- повернулись в його сторону квіти.
-- Ми не хотіли. Там просто дуже темно. Вибачте нас.
-- Його треба полити. А ще гарно розправити корінці.
Жуки заметушились.
Поки маленькі, наче ниточки, розплутували корінчики, більші жуки носили до зів'ялого кущика воду.
Допоки сонце піднялося вище, квіточки на всіх кущиках братчиків радо його вітали жовтими, фіолетовими та блакитними кольорами.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна