Лице для неваляшки

У майстерні іграшкового майстра в найдальшому і найтемнішому куточку вже дуже давно жила неваляшка.
Та, от лишенько, у неї не було лиця.
Просто майстер не встиг його намалювати перед тим, як іграшка впала.
Але за роботою умілець цього відразу не помітив.
Та й вдача у неваляшки була тиха. Іграшка сором'язливо слухала ігри інших мешканців майстерні, але сама не виходила.
І так би тривало ще, мабуть, дуже довго, але якось у майстра впав його улюблений пезлик. І зупинився лише тоді, коли зіткнувся з чимось великим і круглим.
Ось тоді майстер почув дзеленчання.
Він сильно здивувався і нагнувся подивитися, що ж це там під тумбою дзеленчить.
Спочатку умілець витяг пензля, а слід за ним викотилась і іграшка.
Неваляшка була вкрита пилом, тому майстер відклав розмальовування машинки на потім, і взяв до рук гарчірку.
Дуже скоро кругле черевце іграшки набуло гарного темно-синього кольору. А ще за хвилину хустинка з сірої перетворилась на блакитну.
Але, коли майстер протер лице, він на ньому нічого не побачив.
--- Де тут мої фарби? -- заметушився умілець. Тепер він пригадав, що очі в неваляшки він хотів зробити фіалковими.
Вони вийшли злегка усміхненими.
Потім майстер домалював брови і носик. А вже вкінці підрум'янив щічки і намалював малиновий ротик.
Щоб іграшка знову не загубилась, поклав її відразу на полицю.
Сором'язлива іграшка і цього вечора не приймала участі в іграх. Але тепер вона бачила, як ляльки кружляють в танці, кубики намагались побудувати вежу, щоб аж до стелі діставала, а машинки змагалися з конями в швидкості.
Вранці майстер склав іграшки у коробку. Неваляшку він акуратно помістив на кузов вантажівки, а ззаду посадив біле ведмежатко. Воно було таке м'якеньке.
На ринку сьогодні не було людно. Але в ту мить, коли майстер виклав яскраву усміхнену неваляшку (іграшка відразу радісно задзеленчала), десь поруч почувся дитячий плач.
А за мить біля іграшок зупинилась жінка з коляскою. Крихітка, що сиділа там тягла рученята до неваляшки і щось щебетала.
Матуся купила іграшку, по ринку задзвенів дитячий сміх. А іграшка раділа, що може бачити ще одні такі фіалкові очі, як у неї.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна