Іграшки для онучки. Стукалка

Одного вечора іграшковий майстер дуже довго сидів за робочим столом: то майстрував матрьошок, то пришивав хвостика ведмедику-пустуну (він вночі влаштував гонку на мотоциклі, зачепився за цвяшок і відірвав хвостика), то розмальовував кріселко-гойдалку для онучки.
А потім подивився на рештки дерева: два кружечка, кілька паличок...
З шухляди, куди хотів це поскидати, викотились кілька дерев'яних намистинок, а за ними -- цікаві оченята.
І умілець замість того, щоб все сховати, повиймав знайдене, розклав перед собою.
-- Намистинку до намистинки, -- промовляв він за роботою.
Дві намистинки справа, дві -- зліва, а посередині -- мотузочка.
Кружечки і паличку майстер скрутив разом, ручки-намистинки прив'язав.
На одному кружечку намалював личко: брівки, носик, щічки і усміхнений ротик. На іншому -- кучерики. Не забув він і про цікаві оченята.
І вже за мить нова іграшка крутилась і стукала.
-- Стук-стук, -- стукотіли намистинки, стукаючи по паличці чи одна об іншу.
І оченята мимоволі теж крутились за ручками вправо-вліво.
задоволений майстер нарешті пішов відпочивати.
А стукалочка ніяк не могла зупинитись. Їй так подобалось крутитись і стукати.
Музична скринька, в якій жила крихітна балерина, заграла свою чарівну мелодію, а крихітна лялечка поринула в танок.
Через хвильку до танцю приєднались і порцелянові лялечки у пишних сукнях. Звірята-пухнастики посідали на машинки і аплодували танцюристам.
Врешті-решт вся мотузочка обвилась довкола палички, і втомлена стукалочка затихла на кріселку.
Лише оченята ще цікаво спостерігали за іграшками і посміхався ротик.
Зранку майстер відчинив вхідні двері, і до майстерні у візочку заїхала маленька дівчинка.
Умілець взяв крихітку на ручки, зняв з неї верхній одяг, посадив у кріселко...
Але, як тільки почав гойдати, онучка заплакала.
Тоді він подав їй другий подарунок:
-- Стук-стук, -- привітались намистинки і легенько обійняли маленьку ручку. Цікаві оченята зустрілися з не менш цікавими на обличчі дівчинки.
--Ляля! -- сказала маленька і засміялась, а іграшка в її руках закрутилась, легенько постукуючи.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна