Іграшки для онучки. Вежа з кубиків

Одного дня майстер приніс до майстерні багато шматків дерева.
І відразу ж сів до робочого столу. З часом довкола майстра з'явились кубики. Спочатку великі, потім менші, далі -- зовсім крихітні.
Умілець взяв фарби і почав їх розмальовувати: червоні, жовті, сині кубики ставали біля столу рядочками. А о зелені відразу ж перетворились у вежу.
"Схоже на ялинку," -- подумав літачок, який висів прямо над столом.
Потім з залишків дерева майстер зробив дашки.
-- У Катрусі будуть будиночки.
Коли фарба висохла, на середніх кубиках всіх кольорів поселились звірята: корівка, овечка, кізонька і коник.
На маленьких майстер намалював курочку, качечку, гусочку і індика.
І після цього він сонно посміхнувся, встав з-за столу й пішов спати.
А літачки, машинки, лялечки, білочки, зайчики і ведмежата зібрались довкола кубиків:
-- Як їх багато! -- захоплено сказав лицар (його майстер зробив учора і ще не носив на базар).
-- Може, покатаємо їх на машині, -- запропонував зайчик з морквинкою в лапах.
-- Або вежу побудуємо, -- додав ведмідь-велетень.
Всі стали до роботи.
Великі кубики, менші і менші перетворились у вежу.
Вона була такою високою, що діставала аж до світильника. Вертольоти і літачки поправили вежу вгорі, поклали зверху дашок.
-- Яка висока! -- захоплено дивились лялечки.
Звірята з кубиків злякано дивилися вниз: високо падати доведеться.
А пташки надіялись політати.
І у них це вийшло: найбільший літачок з допомогою мотузки знімав кубики і опускав донизу.
Скоро в майстерні запанувала тиша: іграшки полягали спати.
Зате наступного дня маленька дівчинка спостерігала, як дідусь будує їй різнокольорові будиночки.
-- Бух, -- казала Катруся, і змахувала дашок чи кубик.
Їй подобалось гратися з дідом.
Адже залишилось ще трішечки підрости, а потім вона й сама будуватиме вежі.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна