Чим розвеселити сумну Марічку

У іграшкового майстра сьогодні була складна робота. Він вирішив змайструвати музичну скриньку, де було б кілька мелодій, а не одна.
Творець працював цілу ніч. Аж під ранок йому вдалось задумане.
Коли у майстерні стало пусто, іграшки вирішили подивитись на нову скриньку. Вона поки що не була розмальованою, але балерина, яка там жила, могла танцювати кілька танців і її рухи були такими майстерними, а музика такою ніжною, що всі глядачі (маленький дерев'яний коник, дві неваляшки, кілька ляльок і великий плюшевий ведмідь) просто захоплено дивились. Навіть пупси перестали плакати, щоб почути цю чудову музику. Лялечка-балерина танцювала й танцювала, поки її втомлені спостерігачі не порозходились спати.
Цього дня майстер вирішив перепочити, тому він не ходив на ринок продавати іграшки.
Поспавши, він зробив ще кількох солдатиків, маленького пупсика і розмалював музичну скриньку.
Ввечері у майстерню постукали.
На порозі стояла його стара подруга.
-- Можна, - спитала вона.
-- Звичайно, заходь, - відповів майстер.
І вони вдвох сіли на дивані, що стояв у кутку майстерні.
На столі незабаром з'явився чайник, звідки тягнувся приємний запах смачного чаю.
-- Я сподіваюсь, ти мені допоможеш, - стурбованим голосом сказала жінка.
-- А що трапилось? - запитав творець пірамідок і м'ячів.
-- Діти поїхали на місяць відпочивати і залишили мені внучку Марічку. А вона сумує. Не хоче ні малювати, ні читати. Та й гратися улюбленими іграшками відмовляється.
-- У мене є одна цікава річ, - сказав майстер, - але я її щойно розмалював. Може ти завтра після обіду прийдеш з Марічкою сюди. Тут знайдеться, чим її розвеселити. А тоді я подарую їй скриньку.
-- Охоче, - відповіла відвідувачка.
Через кілька хвилин чай було випито і майстер попрощався з подругою.
-- Так, треба купити тістечок і цукерок, - міркував він.
-- О, у нас будуть гості!!! - раділи іграшки.
Майстер сів біля робочого стола й почав шити одяг новому пупсику.
А після цього пішов наверх.
Тільки у майстерню зачинились двері, як всі ляльки, коники, слоники, ведмежата й зайчики почали чепуритися, адже вони завтра будуть гратися з дівчинкою.
- І чому це не хлопчик, - важко зітхали під шафою машинки.
Ранок наступив напрочуд швидко.
Майстер зібрав свій кошик з іграшками на продаж і поїхав на ринок.
А чепурні ляльки роздивлялись себе в дзеркало: чи не залишили вони вчора десь плямку.
М'ячики весело стрибали по підлозі. Може й з ними пограється дівчинка?
Майстер повернувся з ринку із повним кошиком. Ні, всі його іграшки були продані. Він до приходу маленької гості просто купив молоко і какао, а ще тістечка й цукерки.
Гості теж не забарились. У смуглявої Марічки були сумні сірі очі. Дівчинка так скучила за батьками.

Але, побачивши цілу кімнату нових іграшок, вона швидко повеселіла.

Марічка влаштувала обід лялькам, потім покатала їх на машинці (а та ледь не розсміялась від радощів, коли дівчинка витягла її з-під шафи), погралась з м'ячиком, поклала спати ведмежа і зайчика з рожевими вушками і покаталась на конику.

Потім вона пішла пити какао з тістечками до дорослих.

Іграшки трохи засмутились, що свято закінчилось.

Але майстер ввечері, коли подарував Марічці скриньку, запросив її знову, та що та весело сказала: "Так, прийду!"

А в своїй кімнаті перед сном дівчинка заворожено спостерігала, як у скриньці танцює маленька балерина.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна