Іграшки для онучки. Лялечка-засиналочка

Якось вдень майстер прийшов якийсь стривожений.
Він сів за стіл і певний час просто сидів, вдивляючись вперед.
Потім дістав тканину, нитки, ножиці.
І пішла робота.
Згодом перед умільцем лежали голова, ручки, ніжки і животик зі спинкою майбутньої лялечки.
Тепер замість ножиць майстер взяв до рук голку з нитками.
На личку вишився ротик, пришились очка-гудзички, з'явився носик.
На голові виросло волосся з рожевих ниток.
Але зшивати разом ляльку майстер не поспішав.
Він вийшов з майстерні, а, коли повернувся, ніс у руках мисочку з травами.
Набив травичкою ляльку і зашив її.
Потім заспокоєний пішов відпочивати.
До лялечки, що так і залишилась сидіти на столі, почали підходити інші мешканці майстерні: порцелянові лялечки-сестрички з парасольками, пластикові пупсики, м'якенькі котик і собачка. Останні відразу почали обнюхувати новеньку іграшку:
--Гав! Так приємно пахне, -- сказала коричнева плюшева собачка.
-- Мур, мур, -- муркотів котик поруч.
Всі теж почали принюхуватися.
Але відразу після знайомства з лялечкою Сонею іграшки почали розходитися, позіхаючи і потягуючись.
Рано-вранці, коли ще небо лише почало світліти, умілець зайшов до майстерні, взяв лялечку і пішов геть.
У кімнаті, куди згодом він прийшов сиділа маленька дівчинка. Крихітка, побачивши дідуся навіть не посміхнулась, а сонно потерла оченята.
-- Катрусю, тобі знову не спиться?
Майстер взяв маленьку на руки, дав їй лялечку, і сів у крісло чекати доньку з молоком.
Онучка притулилась до діда, міцно обіймаючи іграшку.
-- Ой, люлі-люлі,
Прилетіли гулі...
Не встиг він доспівати колискову, як малеча солодко заснула.
Якраз зайшла до кімнати молода жінка.
-- Тільки лялечку-засиналочку не забирай. Тепер Катруся буде добре спати.
Дівчинка лише посміхнулась на дідусевих руках.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна