Іграшки для онучки. Автобус-каталочка

Час у іграшковій майстерні кудись поспішав.
Прийшла зима, тому майстер був страшенно зайнятий. Лялечки, зайчики, ведмежата, машинки і літачки, кораблики, солдатики і гумові каченята лише встигали перезнайомитися.
Майстер навіть на ринок перестав ходити: покупці приходили прямо в майстерню.
Але короткі дні ставали все довшими, А сонечко пригрівало все яскравіше.
Якось ввечері,коли майстер сидів за столом і крутив у руках шматок дерева, на його обличчі засяяла посмішка, і він підсунув до себе інструменти.
Клопітка робота до вечора не була закінчена, тому іграшки, які виглянули подивитися, нічого не розуміли. Перед ними лежала дерев'яна коробка з багатьма віконечками. Найбільше віконечко було спереду.
Повні цікавості лялечки-матрьошки, тигрик-копилка, м'який ведмедик, машинка вантажівка повернулися на свої місця.
А вранці умілець далі сів за роботу.
Цілий день під руками у нього танцювали ніж, тесак, пензлик і ще багато яких інструментів. А довкола з'являлись маленькі дерев'яні фігурки:сіренький зайчик з морквинкою, білочка з кошичком грибочків, хитра руда лисичка у гарній шапці, ведмежа з діжкою меду, їжачок з листочком на голочках, котик у чоботях, цуценя з довгими вушками, кізонька з корівкою, пара рожевих поросяток з букетиками квітів.
Чотири кругленьких колеса і синій дах теж зайняли своє місце перед майстром.
Корочку майстер зробив біленькою. Лише під віконечками йшла блакитна смужечка.
Першим зайняв своє місце водій-бобер.
Навіть крихітне кермо взяв до рук.
А далі...
Спочатку іграшки думали посідати по принципу: свійські і дикі, потім по кольорах: від найсвітлішого, до найтемнішого, але врешті-решт посідали, хто де встиг.
І зайчик навіть лисички не злякався. Вона виявилась такою доброю.
А через мить автобус вже мав дах і колеса.
Тільки у мандрівку не поспішав.
Умілець зробив спереду гачечок, почепив на нього мотузку, і спробував іграшку покатати.
Крихітні дзвіночки на віконцях так мелодійно задзвонили, що звірятам захотілось зірватись зі своїх місць і поринути в танок. Ще й пісню заспівати.
Але творець іграшок не спав, тому всі чемно їхали.
А що було ввечері, коли іграшки залишились самі?
Маленькі пупсики катались на автобусі замість звірят, всі співали веселих пісень і танцювали.
Втомлені пасажири навіть забули, хто з ким сидів, тому розсілись з одного боку свійські, а з іншого лісові.
Хоча майстер на це увагу не звернув, бо готував майстерню до приходу гостей: прибирав усе зайве, ховав подалі іграшки з порцеляни, але виймав м'ячики.
І радості маленької дівчинки, що завітала до дідуся не було меж.
Катруся вже сама ходила, підбиваючи ніжками то один, то інший м'яч.
Коли крихітка побачила автобус, по попросила:
-- Дай, б-б-б.
І через хвилинку корівка, зайчик і всі решта слухали не лише мелодію дзвіночків, а й веселий дитячий сміх.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна