Де водичка?

Жила-була маленька дівчинка Аліночка.
Вона дуже сильно любила воду, тому спокійно хлюпалась у ванній.
Поки одного разу щось їй не сподобалось. Матуся не могла зрозуміти, чи водичка була загарячою, чи маленька посковзнулась, а цього ніхто не помітив.
З того часу для мами стало дуже важко купати крихітку.
Спочатку вона залазила з донечкою у ванну, мила крихітку під душем, а Алінка плакала і виривалась.
А потім у домі вимкнули воду.
Дівчинка не могла помитися.
З кожним днем ручки маленької ставали все бруднішими, на личку залишались крихти їжі.
Тому вже через два дні крихітка не могла навіть посміхнутися.
І так Аліночці хотілось вже помитися. Залізти у ванну, взяти з собою улюблену лялечку і гарно похлюпатись.
Але вода так і не з’явилась.
Пройшов тиждень, поки не дали воду.
І, як тільки дівчинка почула, що по трубах побігла водичка, взяла маму за руку і повела у ванну.
Там вона вже не плакала і не кричала, а гарно вимилась і погралася з іграшками.
Алінка знову любила купатися.
І дуже боялась щоб водичка знову не втекла.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна