Машинки влаштовують перегони

У іграшкового майстра зібралось вже досить багато машинок.
Вони були не тільки різного розміру і кольору, вантажні і легківки, а ще й відрізнялись уміннями.
Деякі з них були заводні. У цих машинок збоку стирчав ключик. Якщо його повернути кілька разів, то машинка поїде.
Інші треба було просто штовхати.
А у третіх взагалі було дистанційне керування.
Та це все працювало тоді, коли машинками гралися діти.
А якщо дітей не було, господарі доріг катались просто так.
Машинки сильно любили влаштовувати перегони.
В іграшковій майстерні вони їздили від дверей і аж до великого робочого стола, на якому працював майстер.
Але сьогодні була особлива ніч. Завтра їх понесуть продавати.
Всі машинки роздивились одна одну на предмет бруду. І, задоволені своїм виглядом, поїхали в свій гараж, під шафу.
Великі машини спали скраю, а маленькі посередині.
Зранку майстер почав складати іграшки в кошик.
Але великі машинки туди не помістились.
Тому сьогодні іграшковий майстер вирішив взяти візок. Він гарно склав свої іграшки і поїхав на ринок.
Сьогодні на вулиці було хмарно, тому чоловік з візочком поспішав до свого прилавку, щоб його іграшки не замочив дощ.
Місця на прилавку не вистачало, адже кілька машинок були досить великими. Але майстер вирішив цю проблему: він маленькі машинки поклав у великі. А посортував він їх по кольорах.
Поки він це робив, довкола прилавку зібралось кілька хлопчиків. Вони з цікавістю спостерігали за майстром.
Коли той закінчив роботу, на прилавку стояли піраміди червоних, жовтих, синіх та зелених машин.
Глядачі захоплено дивились на них.
Ось один малюк схопив червону маленьку легківку, розплатився з майстром і побіг. Інший вибрав собі велику вантажівку жовтого кольору.
-- Мабуть, буде возити на ній пісок, - подумав майстер.
Ось до прилавку підійшов старий чоловік.
-- Мені потрібний подарунок для онука, - сказав він.
-- Вибирайте, - промовив іграшковий майстер.
-- Вони всі такі різні і гарні, що це важко зробити, - розгубився чоловік. - Я, мабуть, візьму всі зелені. Буде чудовий подарунок на день народження.
-- Усі? - здивовано перепитав майстер.
-- Так.
Довелося машинки покласти у великий кульок, щоб чоловік не погубив їх по дорозі. Та ще й стрічку причепили.
Машинки зраділи, що вони залишились разом.
Чоловік відразу ж поніс їх до онука.
Двері в будинок, куди принесли машинки, відчинив хлопчик зі світлим волоссям, сірими розумними очима і веселою усмішкою.
-- Дідусю! - вигукнув він і обійняв чоловіка.
Через хвилинку він зацікавлено запитав:
-- А що в кульку?
-- Розгортай, - сказав дід і подав онуку подарунок.
Поки Юрчик розв'язував стрічку, до них приєднались його батьки.
Хлопчик з захопленням діставав машинки.
-- Ого, скільки їх тут, - вигукнув малий, - дякую, дідусю.
І він поніс свої нові іграшки у вітальню, де сиділи його друзі.
Всім дітям так сподобались машинки, що вони вирішили влаштувати перегони.
Кожен вибрав собі машинку, поставили їх у рядочок. Машинки на ключику завели. І весело всіх відпустили.
Перегони так сподобались дітлахам, що вони гралися в них до самого вечора. Дивно те, що кожного разу переможцем була інша машинка.
Але це вже була гра іграшок. Вони не хотіли образити когось із своїх, тому й поступалися час від часу.
Коли гості порозходились, Юрко відніс нові іграшки до себе у кімнату і влаштував їм гараж під шафою. Великі машинки розклав по боках, а маленькі посередині.
-- Завтра знову влаштуємо перегони, - домовились машинки і задрімали.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна