Повітряні кульки для Ланночки

Був гарний весняний деньок.
Ланна з мамою гуляли у парку.
Аж раптом дівчинка побачила попереду продавця з повітряними кульками.
Маленька побігла туди, хлопаючи в долоньки і весело сміючись.
Мама купила їй кульки. Одну рожеву, схожу на зайчика з намальованою мордочкою і довгими вушками. Іншу жовту, так схожу на сонечко, коли промінчики торкалися її. Третя кулька була такою ж блакитною, як небо, а четверта -- зелена, немов листочок.
Ланночка взяла ниточки обережно в кулачок і пішла далі.
Неподалік ріс кущ, а на ньому було багато-багато маленьких біленьких квіточок.
Крихітка помчала туди: треба ж понюхати ці тендітні бутончики.
А зелена кулька вирішила познайомитися з листочками. Та тільки наблизилась, як зачепилася за гілку і...
"Бабах!"
Ланна аж підскочила, ручка трошечки відкрилась, і блакитна кулька, підхоплена вітром полетіла вдаль.
Дівчинка хотіла заплакати, але матуся пригорнула її і сказала:
-- Не журися. У тебе ще є дві гарненькі кульки.
І маленька відразу ж посміхнулася.
Жовта і рожева кульки, весело стрибаючи, пливли за Ланною з парку додому.
Вже біля будинку крихітка побачила свого друга Дениса, який чомусь засмучено дивився під ноги.
-- Тримай, -- сказала Ланночка і протягнула йому ниточку, на якій гойдалась кулька, схожа на сонечко.
-- Дякую. Потім погуляємо разом! -- зрадів малюк.
На прощання жовта кулька обійняла рожевого зайчика і полетіла слідом за хлопчиком.
А маленька Ланна пішла гратися зі своїм новим другом додому. Рожевий зайчик веселив дівчинку ще дуже довго.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна