Баба снігова

Наступного дня Моквинка хизувався перед дітлахами оновленими ногами.
-- Мені здається, що у сніговика за ніч ноги виросли, -- сказав Мишко.
-- Та й живіт додатково снігом покрився, -- засміявся Валилько.
-- Мабуть, вчора вітер трохи постарався, -- здогадалась Наталочка.
Пора була діткам обідати, тому сніговичок залишився сам.
Навть Рудько побіг шукати щось їстівне.
Сніговичок обережно подивився довкола.
Поблизу дитячого майданчика двоє хлопчиків метушилися в снігу.
Незабаром біля них лежали снігові кулі, а за мить вони перетворилися в сніговика.
"Ура, -- зрадів Морквинка, -- у мене буде ще один друг!"
Він мрійливо задумався, як довгими зимовими ночами вони будуть ходити по подвір'ю, спостерігаючи за зірками, як тут:
-- Та з такими губами це не сніговик! Це снігова баба! -- зрадів один малюк.
"Дівчина! А з дівчатами гуляти можна?" -- розгубився сніговичок.
Потім Морквинка бачив, що їй волосся принесли.
"Гарненька така здалля. Як би ближче подивитися?"
-- Гав! Гав! Я вже тут! -- оповістив цуцик.
Він подивився за поглядом білого товариша:
-- Ура, ще один сніговик! -- зрадів Рудько.
-- Це снігова баба, -- відказав сніговичок.
-- Треба ввечері познайомитись.
Але цей вечір тягнувся дуже повільно.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна