Як солдатики врятували Сергійка

Іграшковий майстер знову збирався на ринок.
Цього разу він вирішив продати своїх солдатиків.
Їх він тримав у майстерні найдовше. Мабуть, тому, що у кожного з них була своя історія створення. От цей, наприклад, ніяк не хотів випрямлятись і був схожий спочатку на шахового коня; тому майстер і посадив його на коня. Інший навпаки, був таким прямим, що навіть не хотів розставити руки, щоб йому вклали у них шаблю. А третій - пластун зовсім не хотів лягати.
Майстер посміхнувся: сьогодні ці вперті іграшки знайдуть собі господаря.
Їх було більше двадцяти, а помістилися всі у невеличкій коробочці.
Коробку поставили у кошик зверху, на музичні скриньки. А біля неї майстер поклав кілька лялечок.
І вони вирушили. На вулиці світило яскраве сонечко, але солдатики не бачили його зі своєї коробки. Довкола спішили люди, які час від часу штовхали майстра або кошик, що викликало невдоволення іграшок.
Прийшли до ринку. Іграшковий майстер розклав свої скарби на прилавку. І відразу кілька дітлахів підбігло подивитися.
Майстер виклав кілька солдатиків зверху на коробку.
А хлопчики, які прибігли до прилавка відразу ж почали роздивлятись їх. Ці маленькі воїни були яскравого червоного кольору. Щоб підкреслити їхні риси обличчя майстер підкреслив темнішою фарбою. І виглядали вони, наче живі.
До прилавка підійшов хлопчик років шести з своїм батьком.
-- Сергійку, яку іграшку ти хочеш у подарунок? - спитав чоловік.
Хлопчик уважно оглянув прилавок. Йому сподобались солдатики.
-- Тату, а можна солдатиків? - спитав маленький покупець.
-- Добре, - відповів тато.
Майстер з великою ніжністю склав вояк у коробку, а в очах у нього з'явився сум.
Малюк взяв коробку з новими іграшками і побіг додому. Йому так захотілось швидше з ними погратись.
Там він розклав своїх нових друзів, витяг з великого ящика вертоліт, літак і сів гратися. Солдатики по черзі літали, їздили на машинках і просто носилися по кімнаті хлопчика.
Ввечері Сергійко склав усі свої іграшки на місце. Але нових солдатиків у їхній коробці поклав біля ліжка. Та й коробку не закрив.
Малюк ліг спати.
Кватирка у кімнаті була відчинена.
Серед ночі через неї заліз великий павук.
Солдатики прокинулись від якогось шуму і побачили біля ліжка великого павука, який намагався залізти до хлопчика.
Воїни вирішили вигнати нічного гостя. Вони вибрались з коробки і пішли маршем у сторону павука.
Там вони взяли його в коло й почали колоти своєю зброєю.
Нічний гість під таким натиском знову рушив у сторону вікна. Незабаром він підійшов до його. Солдатики не знали, як зробити, щоб павук виліз у кватирку. Але вони настільки сильно налякали нічного гостя, що він сам по своїй павутинці вибрався через відчинене вікно.
А раді рятівники залізли у свою коробку і лягли спати.
Вранці Сергійко прокинувся і з радістю почав гратися зі своїми новими друзями. Він навіть не підозрював, що маленькі вояки врятували його від павука.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна