Друзі для ниточки. Спиці

У тій скриньці, де жили ниточки, з самого низу був пакуночок. Ні голочки, ні ниточки, ні наперсток сріблястий не знали, що там ховається.
Аж поки одного дня це пакунок не дістали крихітні рученята.
-- Ніночка, цікавій Варварі носа відірвали. Не засовуй ручки, бо можеш вколотися.
Дівчинка витягла руку. Разом з пакунком.
-- А що тут? -- спиталась вона у матусі.
--Давай, разом подивимось, -- запропонувала та.
Мама взяла пакунок, і за мить перед ними лежали дві дерев'яні палички з загостреними кінчиками.
Крихітка схопила їх і побігла до барабану.
-- Ні, ні, це спиці, а не барабанні палички.
-- А що таке спиці?
-- Дивись.
Жінка взяла в одну руку гарні теракотові нитки, в іншу палички-спиці, і почала чаклувати.
А як інакше можна було назвати те, що за кілька хвилин з нитки з допомогою спиць вийшла гарна пишна косичка.
-- Яка краса! Це мені? -- спиталась Ніночка.
-- Зачекай трішки.Буде тобі пов'язка на голівку.
Але маленькій трішечки набридло спостерігати, і вона побігла до іграшок: треба було лялечкам чаювання влаштувати, бо до них звірятка лісові у гості прийшли.І в цей час нитки зі спицями танцювали чудесний танок, перетворюючись у гарненьку косичку.
І так цей танок захопив усіх, що косичка стала довга-довга, а клубочок зовсім зник.
-- Дійсно, пов'язка. Її й зав'язувати треба, -- сказала мама і понесла косичку до донечки.
А крихітка через мить вже крутилась біля дзеркала, роздивляючись диво, що ще недавно було ниточкою.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна