Іграшки - мандрівники.

Один хороший ляльковий майстер зробив гарненьку полотняну ляльку.
Мабуть, йому набридли порцеляна і пластик, тому для нової лялечки він вибрав м'якеньку тканину.
Пройшло кілька годин і в майстерні з'явилась нова мешканка. Майстер прискіпливо подивився на свою роботу, а коли задовольнився оглядом, одяг на цю тендітну красунечку світлу пишну сукню.
Коли він пішов наверх відпочивати, лялька відкрила очі. Довкола неї крутились дзиґи, вертілися м'ячики і танцювали у скриньках порцелянові балерини.
Поруч з новою лялькою височіло дзеркало. Вона глянула на себе й подумала: "Я схожа на ангела, тільки крил немає".
А думка ця вирвалась з її вуст і полетіла по майстерні. Тому й почали нову сусідку всі величати Ангелом.
Майстер зробив ляльку біловолосою красунею з великими сірими очима.
Вранці іграшковий майстер, як завжди, почав збиратися на ринок, де продавав свої іграшки. Він легенько клав у кошик музичні скриньки з балеринами, кілька пупсів з їхніми брязкальцями. Нарешті майстер глянув на свій вчорашній шедевр.
-- Ти - така красуня. Я ще хоч день милуватимусь тобою, - сказав він і пішов.
Тільки зачинилися двері, як у майстерні всі заворушились.
Солдатики пішли марширувати, щоб не втратити своїх навичок, машинки влаштували на підлозі перегони, ляльки пішли пити чай з нового посуду.
От тільки Ангел нікуди не хотіла йти. Вона підійшла ближче до підвіконня й дивилась на вулицю.
-- Десь там ляльок цілують і обіймають вночі. А я сиджу тут нікому не потрібна. Так хочеться, щоб мене хтось любив, - думала вона.
А за склом спішили люди і ніхто з них не помітив, що у сірих очах ляльки з іграшкової майстерні блищать сльози.
Коли майстер повернувся, його кошик був пустим.
Він прийнявся знову за роботу. Сьогодні з-під його рук з'явився симпатичний плюшевий ведмедик, але не коричневий, а білий. І очі в нього були блакитні. Як небо, котре дівчинка бачила за вікном.
Майстер закінчив роботу й вийшов з майстерні.
Ангел вирішила познайомитись з ведмежам. Його майстер назвав Білим. Ростом він був такий, як і лялька.
Білий теж хотів, щоб його швидше купив якийсь хлопчик, що кластиме його до себе в ліжечко.
Наступного дня майстер знову не взяв Ангела. Але сьогодні він залишив і Білого. Вдвох вони мандрували по великій майстерні дотримуючись правил дорожнього руху, бо машин побільшало: майстер вчора зробив ще декілька.
Подорожні познайомились і з мишеням Сірим, і з коником Копитцем. Разом друзі оглянули великий стіл майстра, на якому лежали кілька незакінчених пупсів і одна яскрава пташка.
Тоді всі вони подивилися в вікно, де саме вийшло сонечко, що цілий день ховалося за хмарами.
Втомлені друзі позасинали ще до повернення майстра.
Тому й не знали вони, що всіх їх завтра понесуть на ринок.
У той день погода була сонячною. Хмарки на небі весело ганяв теплий вітерець.
Майстер розклав на прилавку красуню ляльку, білого ведмедика, мишеня і коника.
А, щоб не впали вони, ззаду поставив кілька музичних скриньок.
Перед друзями він виклав кілька машин.
Раптом до прилавка підійшов маленький хлопчик. Йому сподобалось мишеня, яке він відразу й придбав.
Тут до прилавка підійшла стара бабуся. Вона уважно оглянула всі іграшки й сказала, що купує і ляльку, й ведмедика, і коника.
Майстер здивувався, але загорнув усіх і дав цій дивній бабусі.
-- Цікаво, - думала Ангел, - і з ким ми будемо сьогодні гратися?
Та її надії не виправдались.
Бабуся віднесла їх у пустий великий будинок, залишила у вітальні кульок і, втомлена, пішла спати.
Прокинулись іграшки в кульку від того, що десь зовсім близько пролунали дитячі голоси.
Це до бабусі приїхали троє онуків: маленька Катруся і її братики Сашко і Володя.
Бабуся привіталась з гостями, цілуючи й обіймаючи їх, адже своїх внуків вона не бачила цілий тиждень!
Малюки пішли пити тепле молоко з печивом, яке пекла сама.
Діти дуже сильно любили свою бабусеньку, а ще вони обожнювали її печиво.
Онуки чудово знали, що до кожної зустрічі бабця їм готує подарунки.
Того разу вона подарувала їм величезну книжку з цікавими історіями і яскравими малюнками, а перед тим купила малюкам фарби і альбоми.
Тому діти швидко випили молоко й пішли у вітальню. Бабуся витягла подарунки. Катрусі дуже сподобалась нова лялька, схожа на ангела. Володя взяв собі ведмедика, а Сашко уподобав коника, якого можна було возити на шнурочку.
Малюки подякували за подарунки й пішли гратися з новими іграшками.
А ввечері Катруся лягала спати біля Ангела. У ліжку біля Володі спав Білий, а Копитце охороняло сон Сашка.
Та й мишеня Сіре провідувало їх сьогодні, адже купив його сусід Катрусі, Володі й Сашка.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна