Вітер і дівчатко

Десь серед духмяних літніх трав і зеленого листя лісу поблизу невеличкого містечка народився легкий вітерець.
І таким він був малим пустуном. То листочок підніме, щоб перший промінчик сонця розбудив білочку у дуплі. То травинкою зайчика налякає.
То одного разу ввірвався вітерець у містечко.
Підняв догори вологу білизну на шнурку. Та ця робота йому не сподобалась,і вітерець попрямував пустувати далі.
Аж тут він побачив маленьку дівчинку. Вона саме намагалась зняти шапочку.
-- Треба їй допомогти, -- дмухнув пустун.
Маленька шапочку не втримала, і вона повисла на кущі.
Крихітка розсміялась.
Мама витягла з сумки щось.
-- Подуєш бульбашки? -- спитала донечку.
-- Ф-ф-ф! -- зраділа та.
Але не встигла вона дістати видувалку з пляшечки, як вітер дмухнув, і бульбашки полетіли вдалечінь.
Мама з дівчинкою розсміялись.
Маленька спробувала ще раз:
-- Ф-ф-ф!
І більбашки полетіли за вітром.
Пустун час від часу дозволяв видути бульбашки крихітці, пританцьовуючи з ними в польоті.
Тільки веселий сміх лунав довкола.
Втомлений вітерець приземлився на галявину серед кульбабок, підіймаючи вгору сотні крихітних парашутиків.
А дівчинка мамою поспішили додому: сонечко вже майже закотилося за обрій.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна