Соловейко і його пісня

Серед затишного гаю, на кущі калини, поміж гілочок у гніздечку жив соловейко зі своєю сім'єю.
І такий у нього був гарний голос, що цілий ліс слухав: звірята і комахи завмирали, навіть вітер припиняв листя ворушити.
Ріс у тому гніздечку маленький соловейко. Що ноту візьме, хочеться вуха затуляти.
Сильно малюк через це переживав.
А мама з татом сміються:
-- Тренуйся, рости,і все буде добре.
Тільки як рости швидше?
Маленький соловейко і їв добре, і спати намагався багато, навіть на сонечку грівся досхочу.Одного дня ледь з гніздечка ледь не випав через це.
Та пісня ніяк не виходила.
Коли ж він навчився літати, стало не до репетицій.
У лісі, виявляється, так багато цікавого: і квіти, і дерева, і звірі лісові. Та малюку мама з татом і про хижаків розповідали. Тому соловейко був обережний, щоразу вилітаючи з гніздечка.
Якось вранці почалась гроза. З громом і блискавкою, з такими великими краплями, що, здавалось, все листя над гніздом позбивають.
Всі пташки сиділи у теплі, не висовуючи навіть дзьобів.
Але та само раптово, як і почалась, гроза вщухла, а з-за хмар виглянуло сонечко.
Молодий соловейко вперше побачив кольоровий міст у небі -- веселку.
І йому так закортіло співати, що за мить над лісом чулася вже пісня. Та така вона була гарна й мелодійна, що краплинки дощу підхопили мелодію, падаючи й стікаючи вниз.
А батьки сиділи поряд,слухаючи. Їх маленький соловейко навчився співати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна