Вже весна на порозі стоїть

Вчора Олечка святкувала свій 5 день народження.

На нього були запрошені її подружки, а ще приїхали тітки з братами і бабуся.

Братики , як справжні джентльмени, принесли іменинниці букетик квітів. Ними були білосніжні підсніжники. Хлоп'ята зірвали їх у ліску біля села. Вже дуже вони хотіли порадувати свою сестричку першими весняними квітами. А подруги з парку принесли кілька гілочок з бруньками.

Прийшла весна.

Сонечко почало світити яскравіше, а його промінчики цілували й лоскотали дівчинку після довгої розлуки.

Небо стало синім-синім, а сиві важкі снігові хмари змінилися на легенькі, біленькі, мов пір'їни.

Олечка виглянула у вікно.

На вулиці білий сніг перетворився в кашу якогось незрозумілого кольору.

Чорні сонні дерева вкрились ледь помітною поки що зеленню.

Дівчинка вибігла на вулицю. Мокрий сніг зачіпався за чобітки і не хотів відпускати дівчинку зі своїх обійм.

Він, мабуть, думав, що лише Оля врятує його від теплого сонечка.

Та й повітря стало нагріватися. Десь у парку голосно і радісно заспівала пташка.

Оля так засумувала за співом птахів!

Вона поспішила до парку. Там якраз приводили в порядок клумби після зими, а ще підрізали дерева. Вони ж теж повинні бути гарними до прильоту з півдня птахів.

Далі від головних алей на невеличкій галявині росли підсніжники. Дівчинка не рвала їх, а лише милувалась цими сміливими крихітними квіточками, що ростуть крізь сніг.

Дівчинка подивилась вгору, звідки впало кілька пустих шишок. Там щось шуркотіло. Це, мабуть, білка прибиралась у своєму дуплі.

Біля річки поки що було прохолодно. Але товстий лід вже почав тріскатись. Пройде ще кілька днів, і ці невеликі айсберги попривуть вниз по ріці.

- Шкода, що до моря не доживуть, - подумала дівчинка.

З-під опалого листя вибрався їжак. Ох, і довго він спав.

Олечка подумала, що незабаром можна буде вже спускатись з гірки і кататися на гойдалках і весело посміхнулась.

А яскраве сонечко по дорозі додому продовжувало цілувати її в щічку і промінчики-зайчики розповідали дівчинці на вушко, що вони робили, коли на вулиці була зима.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна