Нагодуємо непосиду

Жив був собі Малюк.
Він бігав і стрибав, ні хвильки не сидів на місці.
Його допитливі оченята заглядали під кожну травичку, щоб побачити великого вусатого жука, намагалися серед синього неба помітити повітряну кульку, яку кілька хвилин назад випустила з рук неуважна дівчинка, що йшла поряд.
Крихітні ручки пересипали пісочок крізь пальчики, а ніжки знаходили і найменшу калюжу, де можна було пробігтися, розсипаючи бризки.
Та найголовнішою проблемою було нагодувати невгамовного дослідника.
І як не намагалась мама подружити малюка з Тарілочкою, Ложечкою, Виделкою і Чашкою, ніяк не вдавалось.
Краще Малюку їлося печиво ручками а пити легше було з пляшечки.
За столом же доводилось сидіти. Тоді Ложечкою можна побарабанити по Тарілочці. Так веселіше. Ну й дарма, що каша на стіл виливається.
Чашка і Виделка сховались. Вони ще не потрібні такому малому хлопчику.
А Ложечка, необережно кинута на стіл впала на підлогу і покотилася в дальній куток.
Тарілочку мама й сама забрала.
Тому малюк і далі продовжував їсти руками і пити з пляшечки.
Поки одного дня його пляшка не почала текти -- кришечка зламалась.
-- Може, дати Чашечку? -- спиталась мама, коли Малюк попросив пити.
Він лише покивав головою на знак згоди.
Так він подружився з Чашечкою.
Одного ранку маленький дослідник ніяк не міг прокинутися, а, коли мама доторкнулась до крихітного чола, вона зрозуміла що синочок захворів.
-- Зараз приготую тобі чайочок, але його треба пити теплим. Давай, попросимо Ложечку нам допомогти.
І Ложечка намагалась акуратно донести чай до ротика, не загубивши ні краплинки на шляху. Через кілька хвилин чайок був випитий, і хворий задрімав.
А в обід мама принесла Тарілочку.
-- Буду печиво, -- мовив Малюк.
Але зміг відкусити лише шматочок який навіть проковтнути не вдалося.
-- Боляче!
-- Поїж теплого бульйончику.
Мама піднесла ближче Тарілочку, взяла Ложечку і хворий поїв трішки. Коли вона повернулась,то синочок не барабанив Ложечкою, а роздивлявся малюнок на Чашечці:
-- Півник і мишенята. Такі гарненькі. І на Тарілочці вони?
-- Для цього треба все звідти з'їсти, щоб переконатись, -- відповіла з посмішкою матуся, погладивши малого по голівці (температури не було).
-- Гаразд!
І Ложечка з Тарілочкою далі годували Малюка смачним бульйоном.
-- І тут мишенята! З колоском, - зрадів хлопчик.
З того дня він гарно їв з Тарілочки Ложечкою і пив з Чашечки.
Сказати йому, як цікаво наколювати на Виделочку горошинки чи ще трішки зачекати?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна