Оля дочекалася Різдва

За віконцем у Олиній кімнаті бушувала завірюха.

Сніг вже йшов два дні. Ні, навіть не йшов, він сипав з хмар. Такий пухнастий, білий і великий, що навіть дерев через шибку було непомітно. Там стояла біла стіна.

Оля чекала завтрашнього вечора.

Вона з батьками поїде у село до бабусі на вечерю.

А тоді дівчинка вперше в житті піде колядувати.

Наступний день минув швидко.

Коли всі прокинулись, вони швиденько зібрались і поїхали у село. По дорозі слухали колядки. Маленька Оля підспівувала виконавцям.

Сніг закінчився. На вулиці скупе на тепло сонечко вітало всіх з наступаючим святом. А дерева і кущі одягли святкові білі жупани, які обсипались коштовним камінням у сонячних променях.

У бабусиному домі була справжня метушня, адже на свято Різдва сюди збирається вся велика родина: дві мамині сестри з чоловіками і дітьми та молодший дядько, який любив Олечку більше за інших племінників. Крім неї у родині було ще троє хлопчиків трошки старших за неї. Тільки племінницю дядько Іван міг крутити за руки чи возити на собі, наче на коні.

Старші метушилися на кухні. Хлопці пішли на вулицю грати у сніжки.

Оля попиталась у бабусі, чи не потрібна допомога.

- Ні, - відповіла та.

Онучка поцілувала стареньку в щічку й пішла у велику кімнату, де стояла вбрана ялинка.

На ній, крім звичайних кульок, висіли і цукерки в сріблястих фантиках, і печиво у вигляді шишок і ангелят. А на верхівці сяяла золотом зірка. І мерехтіла різними кольорами гірлянда.

Як тільки небо почало темніти, всі сіли вечеряти. Яку бабуся приготувала смачну кутю! А які вареники заліпили тітки. Про мамину грибну підливу годі й говорити! А ще Олечка любила оселедець.

Всі гарно повечеряли.

А тоді молодші почали збиратися йти колядувати.

Вертепу сьогодні бути не мало, тому Оля сміливо вирушила з братами. Адже не потрібно було боятися злої Сури чи Чорта-бешкетника та білої Смерті з косою.

У рідному місті дівчинка ніколи не бачила на небі стількох зірок. І світили вони так яскраво. Та ще й місяць був повний.

І у кожній хаті світилось чи мерехтіли ялинки.

Діти бігали від хати до хати, отримуючи за свої колядки і гроші, й цукерки, і печиво.

З кількох хат до них приєднались ще двоє дівчаток і один хлопчик.

Малюки бігали кілька годин. А тоді втомлені та задоволені порозходились.

Бабуся ввечері розповідала про народження Христа в далекому Вифлиємі.

Оля і заснула під цю розповідь на старому дивані.

Різдво зустріло всіх новим снігопадом.

Але було все таки весело. Навіть вдома всі співали колядки й пригощались смачненькими бабусиними пляцками. Особливо дівчинка полюбляла з маком та вишнею.

Ввечері, коли погода вирішила перепочити від просівання хмаринок, люди ходили один до одного в гості.

А Олечка чекала вертеп.

Вистава була дуже цікавою. У чорта і жида були такі смішні слова. Дівчинці найбільше сподобалися ангели і царі, що несли дитятку подарунки.

Завтра зранку вони повертаються у місто.

А наступного Різдва треба чекати цілий рік.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна