Вечірній гість

Та не встиг маленький гарбузик заснути, як довкола почулось:
-- Цвіркун тут! Цвіркун тут!
Шепотілись між собою листочки і квіточки.
-- А хто він такий? -- спитався допитливий малюк свого сусіда.
-- Тихо. Слухай...
І довкола все притихло.
А далі почулася пісня.
Така тендітна і ніжна. Наче призивала све живе завмирати.
Стих вітер, що намагався заколисати всю городину, перестали шепотітися трави-паразити, які так мріяли захопити новий клаптик землі,не чути було навіть малого собаки, що жив неподалік у буді і весело тявкав на все, що рухалось.
Пісня ставала все тихішою, і через кілька хвилин раптово обірвалась.
Музика попрямував через город. І побачив цікавого гарбузика, що виглядав з-під листочка.
-- І тобі, малюк, я подарую пісню. Сонечко вже давно сховалось, пора діткам спати.
І крихітна скрипка заграла тихо-тихо, але дуже гарно.
Через мить маленький гарбузик вже спав.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна