Жовта спинка

Проходили дні за днями.
Сонечко мінялось з місяцем, хмарки іноді плакали над городом, а там ріс гарбузик.
З кожним днем він ставав все важчим, тому виглядати з-під листочка вже не було необхідності -- зелений товариш вже був набагато менший.
І сонечко припікало бочок, надаючи йому багряної жовтизни.
Якось вранці, коли вітерець пустував серед листя і стебел, підставляючи або ховаючи овочі та ягоди сонечку, він повернув листочка до гарбузика.
- Як ти виріс! -- здивувався сусід.
-- Мені навіть важко тепер рухатися.
-- І спинка в тебе пожовтіла! Ой, давай, ми тебе й назвемо Жовтою спинкою! -- запропонував листочок.
-- Мені подобається! -- зрадів жовтобокий красень,повертаючи до сонечка свою спинку.
-- Жовта Спинка! Жовта Спинка! -- поніс новину вітерець по городу.
А малий радів: тепер у нього було ім'я.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна