Без листочка

З кожним днем Листочок ставав все жовтішим.
Потім він зморщився і...
На Жовту спинку щось падало. Коли він підняв очі, листочка зверху не були, лише вітер розвівав руді крихкі клаптики.
Декілька таких впали прямо під носом у гарбуза. Бо він так виріс останнім часом.
"От і без друга залишився," -- засмутився.
Але вітер заспівав щось тихенько, сонечко лагідно погладило бік, Жовта Спинка заспокоївся і почав спостерігати за жуками, які щось вперто тягли до нірки.
Тепер він вставав раніше, як тільки промінчики торкались спинки з одного боку, а засинав з першою зіркою на небі.
Лічив бджілок, які щодня вишукували квіточки з пилком, слухав Цвіркуна...
І сумував. За колись зеленим Листочком.
Він все частіше задумувався, а що ж буде з ним?
Тільки здогадок ніяких не було.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна