Каша, запіканка чи ...

Як тільки Жовта Спинка опинився в хаті, його спробували підняти маленькі теплі рученята.
Але, не вийшло.
Тому блакитні оченята хлопчика миттєво наповнились сльозами.
-- Синку, не плач. Ти ще маленький. От мама зараз кашу з гарбуза приготує, ти поїш і станеш сильніший.
"Так ось, що роблять з гарбузів! Кашу!" -- найменший гарбузик не злякався. Йому навпаки стало цікаво.
Але господиня взяла найбільшого гарбуза і понесла його кудись.
А решта так і залишились в сінях на тачці.
Тому Жовта Спинка вирішив обдивитись.
Тепліше і темніше, ніж на вулиці.
Зверху лилося світло. Не таке яскраве, як сонечко. Маленьке і кругленьке щось світилось.
На стіні висіли в'язки часника і цибулі, дрімаючи собі тихенько.
А звідти, куди пішла господиня, запахло чимось смачненьким.
І найменшому гарбузу теж захотілось туди.
"Цікаво, смачна з мене буде каша?"
За кілька днів господиня знову взяла гарбуза.
-- Смачне буде жарке для гостей, -- сказала вона, знімаючи з в'язки і кілька цибулин, ще й головку часничка.
Згодом у тачці залишилось три гарбуза. Їх присипали тирсою, щоб вони краще зберігались, але на вулиці похолодало, тому іноді, коли хтось заходив у хату, туди ж прослизав вітер, танцюючи або з жовтими листочками, або з дощовими краплинами.
А одного разу він приніс щось маленьке, холодне і біле. І воно сіло на носа Жовтої Спинки.
Тільки за мить на його місці залишилась крапелька води.
-- Сніг! Сніг! -- співав вітер.
І він вилетів знову на вулицю.
В ту ж мить господиня підійшла до тачки.
Вона взяла малого гарбуза, і разом з ним пішла в хату.
-- Ну, хто мені поможе робити запіканку?
-- Ура, запіканка! -- зраділи троє дітлахів, і наввипередки побігли на кухню.
Ох і смачна була запіканка з Жовтої Спинки!
Жовтенька і пахуча!
А ти любиш гарбузову кашу? Чи запіканку?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна