Зимові феї прилетіли

У лісі пахло грибами і дощем.
Листя дерев з зеленого стало жовтим або червоним, а ягідки і горішки вже манили до себе запахом.
Дні коротшали, ставало все холодніше.
І лісові феї почали чекати гостей.
Щороку на зимівлю до них прилітали здалеку сестрички Сніжинка і Крижинка.
Вони несли за собою біле покривало снігу і зимові шубки для звірят.
Сніжинка співала колискові їхачкам і ведмедям, деревам і кущам, вкриваючи їх у сні легкою ковдрою снігу.
Крижинка ж вішала бурульки всюди, де знаходила воду. Вона заковувала кригою озера і ставочки, прикрашала нею береги річок і струмочків, де течія була маленькою.
А ще любила пустувати з вітром і морозцем.
Того ранку сонечко вигравало промінцями на дрібненькому інеї, перетворюючи його на безліч самоцвітів.
Біля крихітної хатинки на дереві сиділи дві маленькі феєчки в білому. Вони відпочивали після дороги, стараючись не шуміти, щоб не розбудити когось.
Але зсередини вже почувся шум і долинув запах трав'яного чаю.
Пора заходити.
На столі вже стояла тарілка з пухкими булочками до сніданку, але феї так захоплено розповідали новими одні другим, що чай охолов.
Поки не задзвонив дзвіночок.
І тоді всі кинулись до роботи.
Посмішка полетіла за дзвоником, Крижинка полетіла в ліс, щоб оглянути струмочки і озерце. Може, їх пора заморозити. Ще слід інеїм травичку і листочку огорнути.
Та й Сніжинка за нею подалась -- перевірити ведмедів і їжачків, чи заснули вони, спитатися, чи не холодно зайчикам, може їм слід подарувати теплі білі шубки.
Прийшов вечір. У маленькій хатинці на дереві зібрались всі.
Тепер можна спокійно повечеряти і поговорити.
Завтра знову до роботи.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна