Кактус Федько

Небокрай окрасився рожевим, випускаючи на землю перші промені сонця.
Промінчики будили все, до чого торкалися.
Вони проникали крізь шибки, цілуючи маленькі дитячі щічки і крихітні ручки.
А ще даруючи тепло вазонам на підвіконні.
На одному такому підвіконні майоріли фіалки, які так любила крихітна дівчинка Улянка, що приходила в гості до бабусі.
Кіт Тишко разом з нею тягнувся до квіточок, щоб погладити лапкою м'якенькі пелюсточки і листочки.
З боків цвіли орхідеї. Елегантні квіточки забилися в куточки, щоб жартівник котик і маленька непосида не зіпсували їхньої краси.
Тільки цього ранку серед квітів була ще одна рослинка. Кілька зелених кульок, вкритих колючками.
-- Фе, який він не гарний, --подумала найближча фіалка.
-- А який колючий. Фе! -- муркнув цікавий котик, коли зачепив лапкою одну з зелених кульок.
І так це "фе" часто звучало, що нового сусіда назвали Федьком.
Тепер Улянка з непосиди перетворилася в дуже уважну, бо боялася пальчики поколоти. Тишко більше не залазив на підвіконня, щоб подивитися на пташок. А орхідеї ще сильніше притулились до кутків.
Тільки крихітний кактус Федько сумував. Він нікому не хотів зла, а його всі боялися.
Малюк з туги почав засихати.
--Бабусю, кактус сохне, --зауважила Улянка якось.
Старенька принесла склянку з водою, полила малого.
І переставила його ближче до шибки.
Наступного ранку промінчики-пустунці Федька розбудили першим, адже стояв він найближче.
Федько відразу повеселішав. Так і грався з промінцями, поки сонечко на інший бік не перейшло.
Тут і фіалочки помітили, що кактус не такий вже поганий, адже жодну з них він не поколов, хоча їхні листочки і схилялись над ним.
Улянка з Тишком теж раділи переселенню кактуса, бо знову могли нюхати і гладити квіточки.
А Федько з кожним днем ставав все щасливішим.
І одного ранку на найвищій кульці кактуса з'явився пуп'янок.
Всі рослинки були дуже здивовані, але з цікавістю спостерігали за своїм колючим сусідом.
Пройшло кілька днів, поки одного ранку промінці не торкнулись ніжної рожевої квіточки. І відразу ж поширився такий солодкий запах, що розбудив усіх.
Аж тут через відчинену кватирку залетів метелик. І, не боячись колючок, відразу сів на квіточку Федька.
Після цього друзів у маленького кактуса побільшало.

Казочку можна послухати в рамках проєкту УІК та МЕГОГО "365 казок на ніч" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=Gun7pHcyDtU&t=10s

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна